Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни „Картографія” студентами за напрямом підготовки 6.080101 „Геодезія, картографія та землеустрій”

Факторами генералізації є призначення, масштаб, тематика карти, особливості і ступінь вивчення об'єкта картографування, способи графічного оформлення карти. 

Призначення карти. На картах показують лише ті об'єкти, які відповідають її призначенню. Зображення інших об'єктів, які не відповідають призначенню карти, заважає сприйняттю карти, затрудняє роботу з нею.

Вплив масштабу проявляється в тому, що при переході від більш великого зображення до дрібнішого зменшуються розміри території картографування. Показати в більш дрібному масштабі всі деталі і подробиці, які є на карті крупнішого масштабу, неможливо, тому необхідно провести їх відбір, узагальнення, виключення.

Тематика карти безпосередньо вказує головні, найбільш суттєві елементи змісту карти. У залежності від тематики ступінь відбору і узагальнення географічних об'єктів різна: одні показуються детально, інші - схематично, або взагалі опускаються.

Особливості об'єкта картографування. Вплив даного фактора проявляється у необхідності передати на карті своєрідність цього об'єкта чи території, відобразити найбільш типові для них риси, найбільш характерні елементи.

Ступінь вивчення об'єкта. При достатньому вивченні об'єкта зображення може бути максимально детальним, а при нестачі фактичного матеріалу воно неминуче стає більш узагальненим, схематичним.

Оформлення карти. Багатокольорові карти (при інших рівних умовах) дозволяють показати більшу кількість знаків, ніж карти однокольорові. При правильному підборі на одній карті можна шляхом накладання сумістити декілька позначень, які перекриваються, без особливої шкоди для її читання.

Розглянуті фактори генералізації знаходяться у тісному зв'язку, і зміна одного з них може викликати за собою і зміну інших.

Тематичні карти характеризуються надзвичайно високим спектром картографованих явищ (природних, соціальних, економічних), сфер використання та способів відображення. Тематичні карти являються аналітичним продуктом, який в найбільш концентрованій, точній, доступній та достовірній формі описує певне явище. Відповідно до цих особливостей, при створенні тематичних карт використовуються способи відображення та методи, описані нижче. Практичне вирішення задач та технологічні операції залежать від конкретної карти. В залежності від характеру та тематичного змісту карти можуть використовуватись наступні способи.

Спосіб значків. Спосіб зображення на карті локалізованих у відповідних місцях об'єктів та явищ за допомогою різного роду значків, розміри яких є сталими або змінюються за якось прийнятою шкалою. Значки бувають абстрактні (геометричні), наочні (художні і символічні), буквені. В значках використовують три елементи – форму, розмір, колір. Форму і колір значка застосовують для якісної характеристики об'єктів, а розмір – кількісної.

Спосіб лінійних знаків. Спосіб зображення на карті різних лінійних об'єктів, які практично не мають ширини, або їхня ширина настільки мала, що не може бути подана у масштабі карти. Головний зображувальний засіб – лінія, яка добре показує на карті місцезнаходження об'єкта, своєрідність його форми. Змінюючи рисунок лінії, її ширину, колір, показують якісні відмінності, ієрархічну підпорядкованість. Кількісні відмінності можна відобразити зміною товщини ліній, додатковими до основного знака графічними елементами.

Спосіб ізоліній. Спосіб зображення на карті явищ за допомогою ліній, кожна точка яких відповідає однаковому значенню цього явища. Застосовується для кількісної характеристики безперервного на даній території явища. На кінцях ізоліній або у розривах підписують їх числові значення.

Спосіб якісного фону. Спосіб зображення якісної характеристики явищ, суцільно і масово поширених на території картографування. Для цього територію поділяють за обраними ознаками на ділянки, кожну з яких потім заповнюють певними зображувальними засобами (кольоровими тонами, штрихуванням, різного виду значками).

Спосіб кількісного фону. Спосіб зображення на карті кількісних відмін деякого явища (за тим чи іншим кількісним показником) у межах території, що зображується, шляхом поділу її на частини і зображення кожної такої частини одним із графічних засобів. Кількісні показники можуть бути абсолютними і відносними. Кількісні зміни об'єкта найчастіше передають зміною насиченості кольору або щільністю штрихування.

Спосіб ареалів. Спосіб зображення на карті області поширення якогось об'єкта чи явища за допомогою відповідних позначень площ. Ареали відображають різними зображувальними засобами: зафарбуванням, лінійними, значковими, буквеними значками. Ареал можна лише окреслити, його площу можна заштрихувати, заповнити рівномірно розміщеними графічними елементами, виділити написом, не вказуючи меж, тощо.

Точковий спосіб. Спосіб зображення на карті масових розосереджених об'єктів (явищ) за допомогою відповідної кількості однакового розміру точок, положення яких відповідає розміщенню і концентрації цих об'єктів на місцевості, а кожна точка передає однакову кількість одиниць зображуваного на карті об'єкта (явища). Застосування різних за формою і кольором точок дає змогу подати на карті поряд з кількісними якісні відмінності об'єкта картографування. При використанні цього способу географічну основу стараються максимально розвантажити.

Спосіб локалізованих діаграм. Спосіб зображення на карті явищ суцільного або лінійного поширення за допомогою графіків чи діаграм, що характеризують дане явище в конкретній точці місцевості. Способом локалізованих діаграм на картах, як правило, подають результати вивчення різних природних явищ.

Спосіб знаків руху. Спосіб відображення на карті різноманітних просторових переміщень об'єктів, явищ, а також для показу різних зв'язків, як природних, так і соціально-економічних. Знаки руху дають змогу передати не лише шлях або напрямок переміщень, а й спосіб, швидкість, потужність і структуру об'єкта, який рухається. Розрізняють декілька видів знаків руху (стрілки,