Методика фінансового аналізу основних банківських операцій

Депозит (вклад) – це грошові кошти, які вкладає клієнт до банку в різній формі та певними умовами. Депозитна операція – це операція по залученню коштів на депозитні рахунки незалежно від строку і цільового призначення. Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають в ролі позичальника, і кредитори – власники коштів. Об’єктом депозитних операцій є кошти, на які передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою [9, c. 212].

За економічним змістом і темпом використання коштів депозити поділяються на депозити до запитання і депозити на певний строк.

Депозити на запитання – це кошти, які знаходяться на розрахункових, поточних, бюджетних рахунках і використовуються власниками в залежності від їх потреби у вказаних коштах. Умови сплати процентів по залишкам коштів за цими рахунками визначаються в двосторонніх угодах при їх відкритті.

Депозити на певний строк – це кошти, які зберігаються на окремих депозитних рахунках в банку протягом встановленого строку, який визначається при їх відкритті. До них відносяться рахунки по обліку ощадних сертифікатів, строкові та цільові рахунки фізичних осіб, рахунки по зберіганню на відповідних строк бюджетних коштів.

Строковими депозитами є також кошти, які отримані від інших комерційних банків як депозит (вклад). Сума, строки та умови прийняття строкових депозитів визначаються банком-позичальником у відповідності з його фінансовими можливостями за узгодженням з вкладником. Вклади коштів юридичних та фізичних осіб на депозитний рахунок оформлюються комерційним банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунку із укладенням договору банківського вкладу або видачі ощадного сертифікату.

З метою залучення коштів юридичних та фізичних осіб комерційні банки можуть відкривати строкові депозитні рахунки; при цьому між банком і власником коштів укладається депозитний договір.

Депозитний договір засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юридичних та фізичних осіб коштами і право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і процентів за користування ним.

Власник коштів замість відкриття депозитного рахунку може придбати ощадний (депозитний) сертифікат комерційного банку за умовами їх випуску. Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про уклад коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку суми вкладу і процентів. Сертифікати можуть бути випущені лише в національній валюті, іменні або на пред’явника і вивозу за межі України не підлягають. Умови і строк випуску сертифікатів комерційний банк повинен зареєструвати у Державній комісії України по цінним паперам і фондовському ринку [9, c. 214].

Видача і погашення сертифікатів здійснюється одним комерційним банком, і для погашення приймаються лише оригінали сертифікатів.

Розрахунки за купівлею-продажем сертифікатів і виплати сум за ними для юридичних осіб здійснюється лише в безготівковій формі, для фізичних – як готівкою, так і в безготівковій формі.

Ощадний сертифікат не може бути розрахунковим або платіжним засобом за продані товари або надані послуги, але сертифікат на пред’явника може бути предметом застави у разі надання кредитів комерційним банком.

Отже, сьогодні для юридичних і фізичних осіб привабливим вкладанням вільних коштів є депозит, який може бути оформлений ощадним сертифікатом, а також вільні кошти можна спрямувати на придбання облігацій внутрішньої державної позики.

За станом на 1 січня 2007 року майже 70% ресурсів банків були сформовані за рахунок коштів підприємств і організацій, депозитів (вкладів) [9, c. 9].

Сукупність депозитних рахунків клієнтів, відкритих в установах банку, складають його депозитну базу. Як клієнти, які беруть участь у формування депозитної бази, можуть виступати: фізичні особи й об’єднання їх, юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, організації та установи незалежно від форм власності, бюджетні і позабюджетні фонди в особі Головного управління Державного казначейства. Депозитна база комерційного банку формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчать про роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з боку банку до їх залучення. Тому банки повинні використовувати ефективні маркетингові прийоми та інструменти при формуванні своєї депозитної бази, спрямовані на максимізацію збуту, вдосконалення параметрів депозитних послуг, збільшення кількості клієнтів.

 

 

Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, і здійснюється вона для фінансування споживчих та інших інвестиційних цілей підприємницьких фірм, фізичних осіб і державних організацій від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки Банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.

Процес формування ринкових відносин в економіці України об’єктивно обумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту.

Кредитний портфель, з одного боку, є “класичним” об’єктом активних операцій комерційних банків, який традиційно забезпечую найвагомішу частину доходів. Водночас у нестабільних макроекономічних умовах кредитні операції – це один із найризикованіших шляхів отримання прибутку.

Кредитний портфель – це сукупність усіх позик, наданих банком із метою отримання доходу. Аналізувати кредитний портфель можна за різними ознаками [11, c. 99]:

за терміном кредитування – виділити короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити;

за контрагентами – виокремити кредити, надані суб’єктам господарювання, органам державного