Методика фінансового аналізу основних банківських операцій

При розробці меморандуму депозитної політики необхідно врахувати такі принципи [5, c. 121]:

максимізація прибутку;

забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;

гнучкість асортиментної і цінової політики та пристосування окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Депозитна політика сприяє формуванню коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Досягнення цієї мети залежить від обсягу та ціни залучення різноманітних видів депозитів від усіх категорій клієнтів.

Обов’язковою умовою проведення будь-яких банківських операцій, у тому числі депозитних, є принцип ліквідності. Гнучка депозитна політика, яка враховує терміни й умови залучення коштів, має грунтуватися на підтримці ліквідності. Зумовлено це тим, що розміри й структура пасивів банку визначають його можливості щодо проведення активних операцій як за ступенем ризику, так і за терміном укладення коштів. У свою чергу, характер активних операцій, попит на них із боку клієнтів банку потребують формування адекватної ресурсної підтримки. Очевидно, що при такому підході первинну роль відіграють структура й розміри ресурсів банку, у тому числі депозитних.

Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитних юридичних осіб.

Звичайно, успіх будь-якого банківського продукту залежить від його корисних властивостей, спроможності задовольнити наявні потреби клієнтів банку. Якісно розроблена депозитна політика, що має максимально задовольняти різноманітні цільові потреби клієнтів шляхом розробки і впровадження модифікацій окремих депозитів, передбачає встановлення детально обміркованих параметрів депозитних продуктів. Це дасть змогу залучати більшу кількість клієнтів, завойовувати нові сегменти ринку й проводити успішну конкурентну боротьбу. У разі досягнення цієї мети можна зробити висновок про дотримання банком принципу гнучкої асортиментної політики.

Важливим чинником успішності депозитної політики банку цілком виправдано вважають процентну політику. Об’єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності є [5, c. 124]:

розміри процентних ставок;

умови нарахування і сплати процентів;

мінімальна сума для відкриття депозитного рахунка;

можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих категорій клієнтів.

Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Розроблений із максимальним урахуванням ринкових вимог, депозитний продукт не може бути реалізований сам по собі. Для цього необхідно розробити зважену збутову політику, яка б передбачала можливості комплексного обслуговування клієнтури, пакетування банківських продуктів, спільний збут тощо.

У сучасних універсальних банках дедалі чіткіше простежується тенденція до комплексного обслуговування клієнтів. Такий підхід дає можливості витримувати цінову й нецінову конкуренції, надавати клієнтам максимальну кількість банківських послуг на високому сервісному рівні.

 

 

Комерційні банки в сучасній Україні почали виникати всього 10-12 років тому і за цей короткий історичний відрізок часу зазнали стрімкого розвитку, відображуючи у власній долі як видатні можливості української економіки, великий інтелектуальний і підприємницький потенціал українців, так і труднощі, яких вони зазнали за цей час.

Сьогодні умови роботи українських банків змінюються, пожорстокішали вимоги Національного банку України: відкрити комерційний банк не так легко, як це було кілька років тому, невиконання розпоряджень центрального банку ведуть до серйозних санкцій із боку останнього та інше. Минули часи, коли достатнім було залучити “короткі” гроші, спрямувати їх на спекулятивні операції та, отримуючи добру маржу, забезпечувати високі фінансові показники, особливо не турбуючись про те, “як вийшло сьогодні та що буде завтра”.

В умовах, що склалися, змінюються і підходи до аналізу. Споживачі ринку банківських послуг, самі банкіри усвідомлюють необхідність в найбільш повних і достовірних засобах аналізу банківської надійності.

Як показали проведені розрахунки, на етапі становлення самої банківської системи України, коли ще не в достатній мірі напрацьовано методологічний апарат, законодавство залишає бажати кращого; навіть найкрупніші банки України за міжнародними мірками дотягують, в кращому випадку, до “середніх” банків, залишаються серйозні проблеми і вади і підходах до банківського аналізу. До них відносять:

аналізований банк розглядається як окремо існуючий фінансовий інститут: не оцінюється “вага” конкретного банку в фінансовій системі країни (або регіону), не враховуються можливості впливу акціонерів, клієнтів;

аналіз, проведений з трьох різних позицій (центрального банку, внутрібанківський, рейтинг) свідчить про різний обсяг доступної інформації, і, як наслідок, – розбіжності у визначенні однотипних показників, які є основними при проведенні фінансового аналізу банківських операцій, наприклад: ризикові активи, склад залучених коштів, зобов’язання банку тощо;

немає єдиної системи оцінки банку за видами банківських операцій.

Разом з цим, позитивною тенденцією можна вважати той факт, що в сучасній Україні почали приділяти серйозну увагу питанням надійності банківської системи і окремого комерційного банку. Сьогодні вивчаються (з метою приближення до українських норм і стандартів) і публікуються широко відомі західні методики (приклад однієї з них – рейтингової системи CAMEL – наведено в третьому розділі цієї роботи), застосовуються і свої напрацювання, наприклад, обов’язкова до подання в національний банку загальна фінансова звітність комерційних банків за інструкцією № 10, працюють інформаційно-аналітичний центр “Банк-Інформ” при Асоціації українських банків, Українська фінансова група.

Автор даної дипломної роботи сподівається, що все вищевикладене сприятиме тому, що найближчим часом замість методів “миттєвої фотографії” укранська банківська система буде мати повністю налагоджені та цілком достовірні методи фінансового аналізу банківських операцій. Методи, які виконують своє основне завдання – підвищення інформаційного забезпечення всіх учасників українського банківського ринку.

 

 

Агеев М. Управление депозитами коммерческого банка // Бизнес-Информ. – 1999, № 3-4.

Азаров М. Проблемы кредитування у сучасних умовах та формування процентних ставок за кредитами на регіональному рівні // Вісник НБУ. – 2006, № 8.

Анализ деятельности коммерческого банка / под. ред. С. И. Кумок. – М., 1994.

Андрєєв А. Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні // Банківська справа. – 2004, № 4.

Андрушків Т. І. Преспективи розвитку ринку вкладів і депозитів // Фінанси України. – 1998, № 11.

Ачкасов А. И. Активные операции коммерческого банка. – М., 1994.

Банки и банкивские операции: Учебник / под. ред. Е. Ф. Жукова. – М., 1997.

Банковский менеджмент: Учебное пособие для ВУЗов / под. ред. А. А. Кириченко. – К., 1998.

Банковское дело: Учебник / под. ред. В. И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой. – М., 1999.

Банковское дело: Учебник / под. ред. О. И. Лаврушина. – М., 1998.

Бицька Н. З. До питання про оцінку фінансової стійкості комерційних банків // Фінанси України. – 1997, № 6.

Білий Є. Л. Банківський менеджмент. Управління фінансовою стійкістю комерційного банку. – Запоріжжя: РІП “Видавець”, 1997.

Болюх М., Горбатюк М., Заросило А. Аналіз організації грошового обігу в банку // Схід. – 2006, № 3.

Версаль Н. І. Показники ефективності банківської діяльності // Фінанси України. – 2005, № 7.

Гуцал. І. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. – 2004, № 2.

Дзюблюк О. До питання про суть комерційного банку і специфіку Банківського продукту // Вісник НБУ. – 2000, № 4.

Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника // Економіка України. – 2006, № 6.

Заруба О. Банківський менеджмент і аудит. – К., 1996.

Заруба О. Д. Фінансовий менеджмент у банках: Навчальний посібник. – К, 1997.

Заруба Ю. О. Платоспроможність комерційного банку // Фінанси України. – 2004, № 7.

Зозуля Т. О. Визначення якості активів комерційних банків // Фінанси України. – 2005, № 7.

Инструкция № 4 “Об организации работы по наличному обращению учреждениями банков Украины”, утвержденная постановлением Правления НБУ от 20. 06. 95 г. № 149 // Баланс. – 1998, № 36.

Інструкція № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” – К., НБУ Департамент банківського огляду, 2004.

Кириченко К. К. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. – К., 2004.

Садвакасов К. К. Комерційний банк: Управлінський аналіз діяльності. – К., 2000.

 

 

Балансовий звіт комерційного банку, тис. грн. (умовні дані)