Методика фінансового аналізу основних банківських операцій

Вивчаючи залучення банком коштів на вклади чи днпозити, важливо виявити роль дрібних, середніх та великих вкладів у залучених коштах. Таке аналітичне обстеження за розмірами вкладів дає змогу розкрити, які суми грошей мають вкладники. Аналіз проведемо на основі даних таблиці 9 за січень 2007 року.

 

Таблиця 9

Аналіз вкладів за розмірами

Групи за розміром Сума, тис. грн. У підсумку, % 

Дрібні, в т. ч. : 26848, 04 43, 56

До 1 грн. 4536, 31 7, 36

Від 1 до 5 грн. 7500, 93 12, 17

Від 5 до 10 грн. 1978, 47 3, 21

Від 10 до 25 грн. 3303, 62 5, 36

Від 25 до 50 грн. 3790, 53 6, 15

Від 50 до 100 грн. 5732, 02 9, 30

Середні, в т. ч. : 15587, 39 25, 29

Від 100 до 250 грн. 8505, 58 13, 80

Від 250 до 500 грн. 7081, 82 11, 49

Великі, в т. ч. : 19199, 18 31, 15

Від 500 до 1000 грн 5017, 06 8, 14

Понад 1000 грн. 14182, 12 23, 01

Усього 61634, 61 100

 

Отже, банк залучив 43, 56% дрібних вкладів; 25, 29% – середніх; 31, 15% – великих вкладів. Тому залишки вкладів збільшувалися за рахунок додаткового залучення вкладників із дрібними сумами. Враховуючи обмежені можливості вкладників, перспективним напрямком стимулювання залучення вкладів і депозитів може стати розширення кола депозитних рахунків клієнтів із різноманітним режимом функціонування, що надаватиме вкладникам банку ряд додаткових можливостей по використанню своїх коштів із прийнятим рівнем доходів.

Ефективним методом розвитку депозитних послуг може стати застосування комплексного обслуговування клієнтури банком при залученні коштів на депозити, тобто задоволення потреб клієнтів у різноманітних послугах на додаток до традиційних кредитно-розрахункового та касового обслуговування.

 

 

Питання вдосконалення банківської діяльності й визначення пріоритетних напрямів розвитку банків перебувають сьогодні в центрі економічного, політичного і соціального життя країни. В останні роки спеціалісти відзначають усе більший вплив кредитної політики комерційних банків на розвиток їхньої діяльності. Однак недостатня розробка теоретичних основ кредитної політики, проблем її практичної реалізації послаблює вплив кредиту на покращення якісних і кількісних показників функціонування комерційних банків та банківської системи.

Кредитна політика визначається загальними установками щодо операцій з клієнтурою, які ретельно розробляються і фіксуються в документах, і практичними діями банківського персоналу, що інтегрує і впроваджує в життя ці установки. Важливим регулятором кредитної політики є проведення політики обов’язкових резервів. Цей метод кредитного регулювання являє собою збереження частини ресурсів комерційного банку. Політика обов’язкових резервів проводиться з використанням уніфікованої ставки резервування залучених банком коштів як у національній валюті, так і у вільно конвертованій. Сума збереження коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України встановлюється у визначеному в процентному відношенні від розміру депозитів комерційного банку [5, c. 113].

Прямим методом впливу на діяльність комерційного банку є політика кількісних кредитних обмежень сум кредитів, що видаються. На думку західних економістів цей метод є найбільш ефективними антиінфляційним засобом. Суть методу полягає в тому, що комерційний банк не може перевищувати норму видачі кредитів, встановлену Центральним банком.

Рішення про надання “великого” кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку, затвердженим його Правлінням.

Положення з кредитної політики, що регламентує всі аспекти роботи банку на кредитному ринку, концентрує у собі весь накопичений банком інструктивний і методичний матеріал з організації кредитного процесу. Воно має містити такі розділи [5, c. 118]:

функціональні ланки, які беруть участь у кредитному процесі, їх повноваження;

інструкції з організації кредитування;

методичні вказівки щодо аналізу кредитоспроможності клієнтів;

методичні вказівки щодо аналізу кредитного портфеля;

методичні вказівки щодо аналізу виконання кредитних договорів.

Стратегія розвитку може бути застосована як на один рік, так і на ряд років. Подібне прогнозування дає змогу відстежувати тенденції, що намітилися, або відхилення від задуманих заходів і вчасно вносити відповідні користування.

Щодо депозитних операцій, то ефективність їх проведення залежить від депозитної політики кожного комерційного банку.

Депозитна політика – це комплекс заходів комерційного банку із формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій на даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази.

З метою ефективності здійснення депозитної політики комерційним банкам доцільно розробляти відповідний меморандум. На жаль, це питання не знайшло адекватного відображення як у теорії банківської справи, так і в практичній діяльності банків України. У західних банках розробці меморандуму депозитної політики, якою відають служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитної бази, її місця в ресурсному потенціалі банку та засобах його реалізації. По суті, це визначення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів кредитних і фізичних осіб, методів та пріоритетів депозитної діяльності.

Меморандум закріплює