Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

У ході практичних занять студенти мають навчатися використовувати літературу і відповідні видання для вирішення практичних задач, виконувати завдання, вправи, здійснювати розробку фрагментів лекцій, що сприятиме активному засвоєнню основних положень курсу і забезпечить професійне становлення магістрів та способи і шляхи розвитку їхніх педагогічних якостей.

Ураховуючи, що навчальна дисципліна «Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» викладається молодим фахівцям, важливо, що у ході проведення лекцій увесь навчальний матеріал узгоджується з раніше одержаними знаннями з курсів „Філософія” (як методологічна основа), „Основи педагогіки і психології”,  „Методика наукових досліджень” тощо.

Атестація слухачів курсу «Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти»:

• залік на основі тестового опитування;
• розробка методичних матеріалів до проведення занять із дисципліни викладання. 

Для забезпечення індивідуальних потреб студентів-магістрів або, наприклад, молодих педагогів пропонуються такі спецкурси у межах 30 годин: “Мова і стиль реклами”, “Практична стилістика наукового мовлення”, “Психологічні особливості ділових стосунків”, “ Культура мовленнєвої поведінки керівника” тощо.

                           

 

1. Тенденції та перспективи розвитку й удосконалення підготовки фахівців в умовах формування європейського освітнього простору. Удосконалення методів і форм організації навчання. Порівняльний аналіз систем вищої освіти України та розвинених країн світу.
2. Система, мета і зміст вищої освіти в Україні. 
3. Демократизація як освітній принцип. Суспільна значущість гуманізації навчального процесу. 

 

Інформаційна цивілізація XXI ст., яка прийшла на зміну індустріальній цивілізації XX ст., об’єктивно вимагає глобальної соціальної трансформації, в основі якої лежать корінні соціокультурні, технологічні, гуманітарні й освітньо-інформаційні зміни. Україні, яка обрала шлях на європейську інтеграцію, демократизацію суспільства і, зокрема, гуманітаризацію освіти в державній програмі «Україна. Освіта. Поступ в XXI ст.» повинна гідно ввійти до зони європейської освіти, у так званий Болонський процес. «Болонським процесом» в останні роки прийнято називати діяльність європейських країн, яка спрямована на те, щоб зробити узгодженими системи вищої освіти цих країн.

В умовах ринкової економіки до випускника вищої школи висуваються підвищені вимоги. Сучасне суспільство вимагає від молодого спеціаліста самостійності, вміння швидко приймати рішення, не лякатися особистої відповідальності, творчо підходити до вирішення виробничих завдань. Проте ці якості перебувають у явній суперечності з існуючою системою освіти, і розв’язати їх можливо лише шляхом демократизації та гуманізації вищої школи.

Система підготовки технічних кадрів в Україні потребує глибокого аналізу з позицій європейської інтеграції. Проведений Міністерством освіти і науки (МОН) України порівняльний аналіз підготовки фахівців із вищою освітою показав, що нинішня система має певні недоліки (Матеріали колегії МОН України від 24.04.2003р.):

• відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального
• семестру;
• низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання в навчанні;
• можливість необ’єктивної оцінки знань студентів професорсько-
• викладацьким складом;
• мала можливість вибору студентами навчальних дисциплін;
• значні витрати бюджету часу на проведення екзаменаційних сесій.

Окрім перерахованого, слід зазначити, що вища освіта в контексті Болонського процесу в підготовці фахівців у порівнянні з країнами ЄС має ще й такі недоліки: 

• вузька спеціалізація на переддипломному етапі;
• перевантаженість навчального плану як за кількістю дисциплін, так і за кількістю годин;
• малий обсяг самостійної роботи студентів; 34-36 годинний навчальний тиждень ( замість 24 годин! );
• відсутність індивідуальних планів студентів;
• „стрічкова система” організації навчального процесу, яка не сприяє фаховій підготовці; велике навантаження на викладача-вченого: співвідношення викладач/студент 1:8(10) замість 1:4,1:5 у країнах ЄС.

Тільки стисло названі недоліки підтверджують те, що Болонський процес сьогодні для інженерно-технічної освіти в Україні є не просто стратегією вибору, але тією, очевидне, останньою можливістю, яка дозволить нинішньому і майбутнім поколінням молодих людей дістати вищу освіту на рівні європейських (світових) стандартів, які практично вже сформувалися і мають переваги перед нашою системою підготовки фахівців.

Актуальні проблеми викладання у ВНЗ безпосередньо пов’язані з вирішенням питань забезпечення випуску спеціалістів із високою гуманітарною культурою, обрання шляхів, форм і методів утвердження неперервності навчального процесу. Ці взаємопов’язані питання передбачають розробку комплексної системи навчання і виховання, що спрямована на підготовку всебічно розвиненої особистості у профільній освіті в межах Болонського процесу.  

Відповідно до Національної програми “Освіта”, принципами освіти сьогодні є доступність для кожного громадянина усіх форм освітніх послуг щодо реалізації його здібностей; науковий, світський характер освіти, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв’язок з освітою інших країн, гнучкість і прогностичність системи освіти, а також її безперервність і різноманітність. 

У зв’язку з цим реально постає завдання наскрізного перегляду програм, підручників та інших посібників із точки зору ефективності професійної спрямованості, урахування спеціалізації майбутнього випускника при навчанні  студентів ВНЗ щодо цілісності і неперервності процесу освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства і спільного європейського освітнього простору.

Міністерство освіти і науки України запропонувало як експеримент запровадження кредитно-модульної