Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

 

Соціальні цілі нашого суспільства диктують необхідність фундаментальної підготовки майбутніх фахівців, навчання їх умінню працювати з людьми. Як соціальні потреби виступають також потреби ринкової економіки, управління й культури. На сучасному етапі розвитку суспільства важливе значення мають відповідність змісту освіти змінам, які відбуваються у професійно-кваліфікаційній структурі населення, наявними можливостями для підвищення загальної і професійної культури працівників. На думку більшості спеціалістів у галузі освіти, сучасному вченому, менеджеру, адміністратору, інженеру, архітектору неможливо широко й конструктивно мислити, результативно працювати без знання основ економіки, філософії, соціології, літератури, історії, політики й інших гуманітарних дисциплін, а також без знання технічної естетики, фізіології й економіки праці. Не меншим чином ця вимога відноситься до професії лікаря, педагога, юриста і т. д., яким, окрім широкої гуманітарної підготовки, необхідні знання в галузі природничих, математичних наук, кібернетики, теорії управління.

Потрібно відзначити цілу низку особливостей у зміненні змісту освіти, пов’язаних із рішенням завдань адекватності змісту освіти теперішнім і перспективним потребам суспільства. Вони пов’язані з підсиленням фундаментальної частини освіти, що виражається:

• у розширенні теоретичної підготовки (на молодших курсах – більш широка загальнонаукова підготовка, на старших – спеціалізація, яка включає суттєві елементи теорії);
• у розширенні номенклатури профілюючих дисциплін за рахунок суспільно-політичних, математичних, деяких спеціальних й інших дисциплін);
• в оволодінні новими для науки й практики методами.

Ці тенденції є наслідком диференціації й інтеграції, які відбуваються в науці, спеціалізації, уніфікації і комплексної гармонізації виробництва. При відборі змісту освіти треба ураховувати ті чи інші знання не стільки в уособленні, а й  у комплексі взаємопов’язаних предметів навчання.

У визначенні загальних цілей вищої освіти керуються також напрямами науково-техничного прогресу. Найважливіше із наслідків НТР, що впливає на постановку цілей вищої освіти – це скорочення часу між науковим відкриттям і його практичним використанням. Коли випускники ВТНЗ приходять на виробництво, то зустрічаються із тим новим, чого вони не могли вивчати в інституті. Щоб кваліфіковано виконувати роботу, необхідно безперервно інтенсивно навчатися після закінчення ВЗО. Це можливо при умові, якщо в людини виховано прагнення до пізнання й уміння працювати в самоосвітній  діяльності.

Велике значення мають у навчанні відповідні принципи. Це перш за все принцип ізоморфності змісту дисципліни змісту відповідної науки, який  означає, що основні структурні елементи й смислові одиниці науки (постулати, факти, закони, наслідки, прикладні знання і способи діяльності, а також проблеми й гіпотези) переходять у вивчений предмет, хоча й і в неоднаковому ступені. Останнє багато в чому залежить від того, чи йде мова про профільований або непрофільований предмет, чи слугує він завданню теоретичної підготовки або підготовки практично-прикладного характеру. При всіх умовах цей принцип має забезпечувати достатньо повний і глибокий комплекс знань й  оволодіння  відповідними способами діяльності.

Другий загальний принцип – принцип мінімізації у відборі змісту науки для навчальної дисципліни. Критерієм мінімізації можна висунути наступну тезу: досконалий не той навчальний план або навчальна програма, до якої нема чого додати, а той, із якого нема чого вилучити.

У співвідношенні науки й навчального предмета виникає також завдання побудування оптимальної структури навчального предмета. Тут можливі  три принципи:  1) історичний   (відповідність логіці розвитку науки), 2) логічний (відповідність логіці побудування сучасної науки), 3) принцип розгортання змісту навчального предмета відповідно до закономірностей формування  пізнавальних  можливостей суб’єкта  учіння. Який із цих принципів може бути покладений в основу побудування структури предмета? Усі ці принципи мають ураховуватися по можливості, але на якихось етапах провідним може бути один із них. Частіше за все за основу береться логічний принцип.

Науково визначити зміст освіти – значить також установити взаємозв’язок і спадковість між окремими циклами дисциплін, знайти їх правильне співвідношення, яке дозволяє в мінімальні строки передати студентам необхідну наукову інформацію – ці завдання виконуються за допомогою навчальних планів і програм.

При складанні навчальних планів виникають дві проблеми: 1) відбір дисциплін для вивчення; 2) послідовність їх розподілення за роками навчання. Ці проблеми мають вирішуватися на підставі таких принципів.

1. Принцип усебічного гармонійного розвитку особистості за допомогою навчальних предметів має відповідати вимогам, сформульованим у вищій освіті. Зрозуміло, що всі дисципліни формують особистість,  але особливу роль грають тут суспільні дисципліни. Тому навчальні плани усіх спеціальностей містять низку суспільних дисциплін (історія України, філософія, політекономія і т.п.). Загальноосвітні предмети (фізика, математика тощо) закладають основи для засвоєння спеціальних дисциплін і в плані змістовному, і в плані розумового