Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

Виникає проблема відбору змісту дисциплін науки для включення його у відповідну навчальну дисципліну, тому що обсяг і глибина наукових знань значно перебільшує обсяг того, що можуть засвоїти студенти. Крім того, зміст навчального предмета відрізняється від змісту науки внаслідок безперервного прогресу наукового знання.

Наприклад, кількість наукових публікацій за рік, зокрема, із біології складає більш, ніж 200 тисяч, з економіки близько 250 тисяч і т. д. Навіть добросовісний вчений не в змозі все це вивчити. У таких умовах надзвичайно важким є завдання відбору того наукового змісту, яке має бути внесено в навчальний предмет. 

Для правильного вирішення питань відбору змісту освіти в навчальні предмети потрібна постійна взаємодія підходу, який відправляється «від мети», із науково-предметним підходом.

 

За сучасних умов реформування вищої школи в Україні належить осягнути зміст концепцій демократизації й гуманізації навчального процесу та  національного виховання молоді. Безперечно, провідним принципом сучасної вищої школи є принцип демократизаціі.

Цей принцип знайшов своє закріплення як у Законі України "Про освіту" (1996), так і у Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття).

На які основні складові принципу демократизації слід звернути увагу ? Передусім, це:

• децентралізація;
• регіоналізація в управлінні освітою;
• автономізація навчально-виховних закладів у вирішенні основних питань діяльності;
• поширення альтернативних (приватних) навчально-виховних закладів;
• перехід до державно-громадської системи управління освітою (участь батьків, громадськості, церкви);
• співробітництво "учитель − учень", "викладач − студент" у навчально-виховному процесі;
• оновлення змісту навчання, підвищення його освітніх, розвивальних і виховних функцій; 
• удосконалення методів та форм організації навчання; 
• розробка й впровадження інновацій у сфері перевірки, оцінки і контролю знань;
•  удосконалення педагогічної майстерності педагога;
•  утвердження нового педагогічного мислення та демократичних засад навчання.

Аналізуючи складові, сутність і зміст принципу демократизації, можна неодмінно прийти до висновку про його взаємозв’язок із принципом гуманізації навчального процесу та національного виховання. Сутність  гуманізації сучасними  вітчизняними  вченими розглядається через призму:

• подолання технократизму засобами пізнавальної діяльності, гуманістичного мислення, сходження до творчості;
• адаптації і науково-технічного прогресу;
• поєднання ідей гуманізації з диференціацією та індивідуалізацією навчально-виховного процесу.

Слід також усвідомити зміст вимог, які кладуть учені в основу принципу гуманізації. Особливу увагу треба звернути на такі:

• Гуманне ставлення до особистості виховання. Повага його прав і свобод.
• Пред’явлення   вихованцю   посильних   і   розумно сформульованих вимог.
• Повага до позиції вихованця навіть тоді, коли він відмовляється виконувати пред’явлені вимоги.
• Доведення до свідомості вихованця конкретних цілей його виховання.
• Ненасильницьке формування потрібних якостей.
• Відмова від покарань, які принижують честь та гідність особистості.
• Визначення права особистості на повну відмову від прищеплення тих якостей, які за будь-яких причин суперечать її переконанням (гуманітарним, релігійним тощо). 

Вимоги жодного принципу, як відомо, не реалізуються без заперечення необхідних умов. З’ясуванню основних педагогічних умов реалізації гуманістичних ідей у сучасній вищій школі України допоможе праця Т.Равчини (Равчина Т.В. Орієнтація на особистість студента//Гуманізація та гуманітаризація професійної освіти: науково-методичний збірник. − К., 1995. − С. 81-82).

Не важко побачити, що реалізація принципів демократизації й гуманізації спрямована на виховання особистості громадянина, патріота України, людини доброчесної і порядної. Ці питання можна знайти у концептуальних положеннях О.Вишневського, С.Гончаренка, І.Зязюна, П.Кононенка, М.Стельмаховича, Т.Усатенко та ін. (Див.: Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. − К., 1997).

 

 

1. Рівні акредитації сучасних вищих закладів освіти.
2. Процес навчання та його психолого-педагогічні основи. Функції викладача. 
3. Поняття педагогічної діяльності; її структура. Мотив педагогічної діяльності.
4. Сутність і особливості педагогічної діяльності (педагогічні уміння, функціональні компоненти педагогічної системи). 
5. Педагогічна майстерність і особистість педагога.

Основною метою діяльності вищого навчального закладу (ВНЗ) є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Головними завданнями ВНЗ є:

• здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;
• здійснення наукової і науково-технічної (для ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;
• забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців із вищою освітою;
• здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих ВНЗ ІІІ та ІУ рівнів акредитації;
• вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;
• забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у ВНЗ, у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;
• підвищення освітньо-культурного рівня громадян.
• Встановлюються такі рівні акредитації   вищих навчальних закладів:
• ВНЗ першого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
• ВНЗ другого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
• ВНЗ третього рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
• ВНЗ четвертого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні