Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

2. Принцип оптимального співвідношення фундаментальних і спеціальних дисциплін.  За цієї умові широка  ерудиція, вільне орієнтування в основних теоріях дають можливість легко оволодівати різними вузькими спеціалізаціями. Заглиблення у вузьку галузь науки відкриває з нових позицій загальні фундаментальні положення. 

3. Принцип урахування міжпредметних зв’язків. Узгодження вивчення дисциплін у часовій послідовності, кількості часу, що відводиться на кожний предмет, має виходити зі змісту предметів, знаходження в них спільного, схожого, взаємопов’язаного. На основі змістовного аналізу дисциплін, які вивчаються, складається структура навчального  плану.  Саме вона визначає гармонійний розвиток особистості, у той час як перелік дисциплін відбиває всебічність розвитку.

4. Існує ще принцип складання навчального плану, який дає можливість  варіювання в підготовці фахівця залежно від особливостей навчального закладу й інтересів студентів. Це наявність у навчальних планах обов’язкових – альтернативних – факультативних дисциплін.

Обов’язкові дисципліни створюють міцну науково-теоретичну й практичну базу підготовки спеціалістів.

Альтернативні дисципліни – це переважно спеціальні дисципліни, що вивчаються за  вибором студентів відповідно до наукових інтересів, які склалися в них. Студент може вибрати той або інший курс із запропонованого йому переліку навчальних дисциплін, але він може й не вибрати нічого. Головне призначення альтернативних дисциплін – урахування й розвиток інтересів студентів, поглиблення їхньої спеціальної підготовки.

Факультативні курси – це  дисципліни, які можна вибрати для навчання, а можна й зовсім не вивчати. Частіше за все факультативи бувають із розділів науки, техніки, з яких наявні висококваліфіковані фахівці.

5. Принцип,  який ураховує реальні можливості тих, хто навчається, тобто принцип узгодження обсягу навчальної інформації із бюджетом часу студентів. Необхідно визначити реальний бюджет часу студентів, розрахувати їхні можливості для самостійної роботи. На основі всього цього вирішується завдання визначення мінімального часу, необхідного для вивчення кожного предмету. 

Вища освіта має за свою мету підготувати людину до професійної  діяльності й активної участі в громадському житті. Будь-яка професія пред’являє до людини низку вимог. Ці вимоги: а) до якостей особистості, яка живе в конкретно-історичний період; б) до рівня загального розвитку й в) до рівня спеціально-професійних знань і умінь(вимоги індивідуальні для різних професій). 

Зміст освіти у вищій школі – це система знань, умінь, навичок, якими мають володіти ті, хто навчаються у відповідний  період навчання для здобуття певної професії на рівні фахівця вищої кваліфікації. 

Навчальним планом називається такий план, у якому відображена вся сукупність предметів, які вивчаються, подано їх розподіл за роками навчання, указаний час на їх вивчення, передбачені форми і строки перевірки знань студентів. Навчальні плани будуються щодо певних спеціальностей. Зараз у нас прийнята курсова система побудування навчального процесу, яка і відображена в навчальних планах, за такою системою всі студенти розподіляються за курсами (роками) навчання, зобов’язані вивчати заплановані дисципліни й здавати передбачені ним заліки, екзамени в чітко визначені строки. В інших країнах існують предметні системи організації навчання у ВЗО. У найбільш «чистому» вигляді така система представлена, наприклад, у Німеччині. Студент сам визначає строк здавання екзаменів за тим чи іншим предметом, а отже, і час вивчення цієї дисципліни. Така система навчання відповідає потребам  певного суспільства. Але вона віддаляє студентів від навчального закладу і викладачів, ослаблює, таким чином, можливість спілкування, об’єднання студентів, організації колективних зв’язків, виступів. Самостійне планування студентами навчального матеріалу, неусвідомленого ними за ступенем складності й трудомісткості, може призвести до неправильного розподілу часу,  що   не  дозволяє їм вчасно складати заліки чи екзамени. Це подовжує строки навчання, що не дуже важливо для студентів – вихідців із вищих верств суспільства, але для студентів із незаможних прошарків таке подовження строків навчання може стати причиною залишення вищого навчального закладу.

Навчальні плани в нашій країні є єдиними для визначення спеціальності. У США, Великобританії, Німеччині нема єдиних навчальних планів. Зміст освіти різний не тільки в різних закладах (університетах і коледжах, але й для студентів одного навчального закладу, навіть за однією спеціальністю). Навчальні плани в Україні поділяються на типові й індивідуальні. Типові навчальні плани однакові для усіх однотипних навчальних закладів. Але деякі провідні навчальні закладі з великим досвідом навчання студентів, крупні наукові школи мають свої навчальні плани, у яких відбиваються сталі традиції цього навчального закладу, особливості наукової роботи в ньому.

Конкретне наповнення змісту кожного навчального предмета в цьому навчальному закладі – справа фахівців із цих  предметів. Завдання дидактики – дати принципи, якими треба користуватися при відборі змісту. Головна соціальна функція освіти – передача досвіду, накопиченого попередніми поколіннями людей у формі матеріальної і духовної культури. Тому в змісті  освіти мають бути, як уже вказувалося, включено всі ці елементи культури:

1. система знань про природу, суспільство, мислення, способи діяльності. Функції цього елементу – формування картини світу, формування   методологічних підходів до пізнавальної і практичної діяльності;
2. система інтелектуальних і практичних навичок і вмінь, що дозволяє новим поколінням відтворювати культуру і зберігати її;
3. досвід творчої діяльності. Засвоєння цього елемента забезпечує подальший розвиток культури, що без творчої діяльності неможливо.
4. система норм відношення до світу,