Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

2) вступні семінари, які знайомлять зі специфікою і видами самостійної роботи з кожного предмета; 

3) екскурсія-семінар у бібліотеку з метою набування навичок роботи з бібліографічною літературою; 

4) проведення під час позанавчального часу бесід зі студентами на теми: „Методи самостійної роботи”, „Як планувати свій час”, „Методи самоконтролю”, „Гігієна розумової праці”, „Методика роботи з книгою” тощо (за планом роботи кураторів);

5) обмін досвідом самостійної роботи, яка організується самими студентами з запрошенням старшокурсників (вибіркове опитування студентів груп третього курсу, проведене нами, свідчить, що такий обмін досвідом у жодній з цих груп не проводився);

6) вечори запитань і відповідей, присвячені організації самостійної роботи;

7) проведення анкет і творів „ Як я організую свою самостійну роботу ” з їх подальшим аналізом;

8) організація позааудиторної самостійної роботи під керівництвом викладача, який має можливість давати необхідну консультацію і сприяти виробленню правильних навичок самостійної роботи;

9) індивідуальні консультації і спеціально призначені дні і години; 

10) проведення колоквіумів і проміжних екзаменів як своєрідного (і своєчасного) „зрізу”, який показує досягнутий рівень самостійної роботи і дає можливість внести в її організацію необхідні корективи;

11) зустрічі і бесіди з представниками тієї спеціальності, до якої студенти себе готують. 

Для того, щоб студент самостійно працював, він повинен уміти:

-здійснювати інформаційний пошук;

-добирати відповідну літературу, фіксувати та обробляти результати;

-складати конспект, реферат за опрацьованою літературою;

-складати резюме лекцій;

-працювати з довідковим матеріалом;

-застосовувати швидке читання.

Самостійна робота студентів – це творча діяльність, яка сприяє формуванню творчої особистості, таких її вмінь, як:

 – виділення проблеми та її формулювання;

– висунення гіпотези, пошук, знаходження і здійснення способу її перевірки;

– збирання даних, вибір або самостійна розробка методики;

– аналіз даних, формулювання висновків;

– передбачення можливостей щодо використання одержаних результатів.

Важливим принципом є індивідуалізація, тобто самостійна робота має бути організована як індивідуальна робота кожного студента. Для цього викладач має враховувати вікові й психологічні можливості кожного студента, наявність знань, умінь і навичок, рівень пізнавального інтересу.

Принцип поступового переходу від контролю самостійної роботи з боку викладача до взаємо- і самоконтролю. Крім того, організація самостійної роботи на нових засадах докорінно змінює взаємини між викладачем і студентом: вони мають стати стосунками між колегами − старшим і молодшим.

Організація самостійної діяльності студентів – це дії викладачів, спрямовані на створення дидактичних умов, необхідних для своєчасного й успішного виконання роботи. Організація самостійної роботи забезпечує активне керівництво процесом виконання завдань, можливість стимулювати організацію при підготовці до роботи і в процесі її виконання.

Ефективність організації самостійної роботи забезпечується певною кількістю літератури, розробленими кафедрою методичними рекомендаціями щодо організації самостійної роботи, проведенням індивідуальних і тематичних консультацій, застосуванням різних форм контролю. З бесід із викладачами вищих навчальних закладів з’ясовано, що в організації самостійної роботи вони враховують такі показники навчального матеріалу, як новизна, складність, абстрактність, зв’язок із раніше вивченим матеріалом, міждисциплінарні зв’язки, рівень повноти розкриття в літературних джерелах.

Планування самостійної роботи є одним із головних напрямів роботи кафедр і циклових методичних комісій. Щоб активізувати роботу, необхідно правильно її спланувати відповідно до профілю спеціальності, можливостей навчального плану і змісту дисципліни. Вихідними даними для планування самостійної роботи на кафедрі є стандарти освіти за спеціальністю.

Самостійна робота студентів планується:

– в навчальному плані (або стандарті освіти);

– в робочій програмі;

– в плані навчально-методичної роботи кафедр.

У навчальному плані зазначено кількість годин на роботу з кожної дисципліни. У робочих програмах з усіх дисциплін має бути перелік питань, які виносяться на самостійне вивчення, визначаються форми контролю. 

У плані навчально-методичної роботи кафедр має бути окремий розділ самостійної роботи студентів, що передбачає такі напрями:

– організацію, планування і контроль;

– підготовку індивідуальних завдань;

– аналіз забезпеченості студентів навчально-методичною літературою з кожної дисципліни;

– написання навчально-методичної літератури для самостійної роботи;

– створення робочих місць та кабінетів для самостійної роботи, консультацій тощо.

Плануючи самостійну роботу студентів, необхідно узгодити і скоординувати:

– обсяги завдань із кожної дисципліни;

– кількість контрольних заходів на тиждень (не повинно бути більше двох);

– відносно однакову трудомісткість на кожному тижні семестру, відповідність запланованих завдань реальному бюджетові часу студента;

– рівномірний розподіл усіх запланованих обсягів протягом семестру;

– найбільш доцільну форму календарного плану для самостійної роботи на семестр;

– форми роботи щодо інформаційного й методичного забезпечення завдань для самостійної роботи;

– підготовку всіх необхідних матеріалів та розподіл їх між студентами на початку семестру.

Методичний аспект цього питання полягає в тому, щоб оволодіти формами й методами найбільш ефективної організації самостійної роботи з урахуванням індивідуальних особливостей студентів і специфіки кожної дисципліни як викладачеві – для організації й перевірки виконання самостійної