Міжнародна економіка

заробітної плати вносять істотні корективи у формування економічної ситуації в окремих країнах. Безпосередніми збудниками циклічних коливань нерідко стають перекази заробітної плати з однієї країни в іншу. Водночас міграція робочої сили

 

впливає  (погіршує  або  поліпшує)  на  умови  життя  працюючих  у  країнах  —

експортерах та імпортерах робочої сили.

Внаслідок  інтернаціоналізації  виробництва  мільйонні  маси  людей  з економічно  відсталих  країн  вступили  в  практично  пряму  конкуренцію  з працівниками розвинутих країн. Провідну роль у цих процесах відіграють ТНК, які завжди  мають  можливість  перенести  своє  виробництво  в  інші  країни  (особливо

«нові індустріальні держави» —Південна Корея, Сінгапур, Бразилія, Нігерія), тим

самим знижуючи ціну робочої сили. У 70—80-ті роки широко практикувався вивіз цілої низки виробництв (особливо в електронній і легкій промисловості) за кордони розвинутих країн, у периферійні райони світу. В цьому випадку не робоча сила йшла до капіталу, а навпаки, капітал ішов до місць нагромадження дешевої робочої сили. Одночасно відбувався і зворотний процес: робоча сила з менш розвинутих регіонів залучалася (часто нелегально) на некваліфіковані й малокваліфіковані роботи в розвинуті центри Заходу.

 

Тема 13 Міжнародна трудова міграція

 

 

1.       Трудова міграція, її види та чинники.

2.       Економічні ефекти міжнародної трудової міграції.

3.       Напрями міграції та сучасні центри тяжіння робочої сили.

4.       Регулювання міжнародних міграційних процесів.

 

 

1. Термін ―міграція‖ походить від італійського, що означає рух, переміщення. Міжнароднаміграціяробочоїсили—цепереміщенняпрацездатного

населення  з  однієї  країни  в  іншу  в  межах  міжнародного  ринку  праці  терміном більше року, обумовлене  характером розвитку продуктивних  сил та виробничих

відносин, дією економічних законів.

Міжнароднаміграціяробочоїсилиєскладовоюміжнародноїміграції населення взагалі.

Головні причини міграції населення — економічні та соціальні, пов’язані з

пошуком робота та вищих доходів. Помітну роль відіграють також політичні та воєнні причини (втеча від політичних переслідувань, евакуація тощо). За будь-яких причин і характеру міжнародної міграції населення вона призводить до зрушень на ринках праці відповідних країн і впливає на міжнародний ринок праці взагалі. Переселенські  зрушення  в  цілому  виникають,  розвиваються  та  скорочуються  в

складній залежності від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття.

Інтенсивність,напрямитаформиміжнародноїміграціїробочоїсили обумовлені такими основними взаємопов’язаними факторами:

• нерівномірність економічного розвитку країн;

• прискорення інтернаціоналізації виробництва;

• нерівномірність процесів накопичення капіталу в різних країнах;

• зміни в розміщенні виробництва;

• кон’юнктура ринків праці та структура зайнятості;

• національні розбіжності в заробітній платі;

• етнічно-культурна близькість країни — об’єкта переселення.

Міжнароднаміграціяробочоїсилискладаєтьсязпроцесівеміграціїта імміграції.

Еміграція — це виїзд працездатного населения з країни за її межі. Імміграція — це в’їзд працездатного населення до країни із-за її меж.

Особливе місце в міграційних процесах займає рееміграція — це повернення емігрантів на батьківщину.

Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції.

Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.

Залежно від терміну переміщення міграція розподіляється на такі види:

• постійна (як правило, міжконтинентальна);

•тимчасова  роботазакордоном  протягом  певногообмеженогочасу  з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;

 

• сезонна — щорічна еміграція на певний період з подальшим поверненням на батьківщину (як правило, для виконання робіт сезонного характеру, наприклад збір урожаю);

• маятникова — короткострокові періодичні (щорічні, щомісячні, щотижневі) поїздки до місця роботи за межі країни (при певних міжнародних угодах між країнами).

Міжнародні мігранти підрозділяються на п’ять основних категорій:

1) іммігранти, легально допущені в країну;

2) робітники-мігранти за контрактом;

3) нелегальні іммігранти;

4) особи, що просять політичного або економічного притулку;

5) біженці.

 

 

2. Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції єбагатоаспектним.

Наслідки для країн імміграції

1.  Країни імміграції мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими країнами.          Так,          за          сучасними          оцінками,          чиста          вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вченого-гуманітарія становить        230        тис.        дол.        США,        вченого        у        галузі        су

спільнихнаук—235тис.дол.,інженера—253тис.дол.,лікаря—

646 тис. дол.

2.  Фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів, так і за рахунок того, що праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний                                                  рівень                                                  заробітної плати.

3.  Робітники-емігранти сприяють омолодженню структури трудових ресурсів країн імміграції.

4.  Грошові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розширенню реалізації