Міжнародна економіка

топотенційний емігрант відмовляється від еміграції. Для схеми (рис. 18) наявність витрат міграції означає, що експорт робочої сили з країни 1 до країни 2 не досягне рівня FC {= CF'), за якого заробітні плати у них зрівняються. Зарплата у країні 2 залишиться вищою, ніж у країні 1, І більше того, вигода від еміграції для усього світу буде менша.

2.Грошовіперекази.Країна—експортерробочоїсилизазви

чай    отримує    своєрідну    плату    за    такий    експорт    у    вигляді    переказів назад     на     батьківщину     частини     доходів     емігрантів     своїм     сім'ям.     Це призводить   до   перерозподілу   чистої   вигоди   від   еміграції   між   країною   — експортером і країною — імпортером робочої сили. Грошові перекази емігрантів, що              працюють              у              країні              2,              призведуть              до того,  що  приріст  обсягу  національного  продукту  в  країні  2  та  втрати  в  обсязі

 

національного        продукту        в        країні        1        будуть        меншими,       ніж це зображено на рис. 18.

3.      Зворотні     потоки.     Повертаючись     на     батьківщину,     емігранти привозять     з     собою     значні     матеріальні     цінності     та     солідну     робочу кваліфікацію та/або управлінський досвід, який вони потім використовують у своїй країні.             Отже,             зворотні             потоки,             тобто             повернення емігрантів     додому     із     заробітків     за     кордоном,     з     часом     змінюють

співвідношення    вигод    та    втрат    у    країні    1    та    країні    2.    Проте    дуже часто      емігранти,      набути      досвід      та      кваліфікацію,      залишаються      у країні, що приймає. До того ж здебільшого країну залишають найкваліфікованіші працівники,            тобто            відбувається            "відплив            умів",            що

призводить до зниження технологічного потенціалу країн — експортерів робочої сили, падіння їх загального наукового та культурного рівня.

4.      Безробіття.     Частою     причиною     міграції     є     не     відмінності     у рівнях    заробітної    плати    у    різних    країнах,    а    хронічне    безробіття    або неповна     зайнятість.     Внаслідок     цього     країна     1     виграє     від     еміграції безробітних, тому що вони не беруть ніякої участі у створенні національного продукту        країни        1        та        живуть        на        трансфертні        платежі за      рахунок      тих,      що      працюють.      Добробут      громадян      країни      1 збільшиться     на     суму     цих     трансфертних     платежів,     якщо     безробітні

емігрують     до     країни     2,     І     навпаки,     якщо     робітники-емігранти     не зможуть    знайти    роботу    в    країні    2    та    будуть    отримувати    засоби    до існування    за    рахунок    тих,    що    працюють    у    країні    2,    то    середні    ре альні доходи робітників країни 2 зменшаться.

5.   Фіскальні  аспекти.  Вплив  іммігрантів  на  податкові  надходження  та державні          втрати          країни,          що          приймає,          залежить          від

характеристик самих іммігрантів. Якщо іммігранти молоді, кваліфіковані, освічені, володіють            мовою            країни,           що            приймає,            то            вони знайдуть собі відповідну роботу І будуть платити великі податки.

Якщо  іммігранти  не  кваліфіковані,  не  знають  мови,  то  їм  буде  потрібна

державна або доброчинна допомога протягом декількох років, щоб вивчити мову та асимілюватись.

Проблема Імміграції ускладнюється цілою низкою позаекономічних чинників.

Масову  міграцію  завжди  супроводжують  зростання  соціальної  напруги  у суспільстві, злочинності, конфлікти на расовому, національному чи релігійному ґрунті та інші негативні явища.

3. Міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі глобальнішого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Інтенсивне переміщення трудових  ресурсів