Міжнародні стратегії економічного розвитку

КраїниВВП, млрд. дол. (за ПКС) частка в ВВП СНД, % ВВП на душу населення, тис. дол. в% до середнього

показника СНД

СНД 2 957 100, 0 7, 04 100, 0 

Росія 2 116 71, 5 15, 1 214, 3 

Україна 289, 3 9, 7 6, 3 89, 4 

Казахстан 182, 0 6, 1 11, 8 167, 4 

Білорусь 120, 7 4, 1 12, 5 177, 4 

Узбекистан 78, 37 2, 6 2, 8 39, 7 

Азербайджан 85, 65 2, 9 10, 4 147, 6 

Туркменістан 32, 52 1, 1 6, 7 95, 1 

Вірменія 16, 25 0, 5 5, 5 78, 1 

Молдова 10, 13 0, 3 2, 3 32, 6 

Киргизстан 12, 09 0, 4 2, 2 31, 2 

Таджикистан 13, 65 0, 4 1, 9 26, 9 

 

Через такі обставини СНД й досі перебуває на стадії зони преференційної торгівлі. Щоб надати імпульсу для розвитку інтеграційного процесу, були здійснені проби сформувати локальні угрупування всередині СНД для більш високого ступеня інтегрованості. Найбільше зближення відбулося між Росією й Білоруссю. В 1998 р. була підписана Декларація про тісну економічну й політичну інтеграцію обох країн. В 1999 р. була підписана угода про створення Союзної держави між двома країнами, а в 2000 р. прийнято рішення про утворення між ними валютного союзу і впровадження єдиної валюти. Слід зазначити, що незважаючи на повільність реалізації цих договорів, економічні взаємини між Росією та Білоруссю значно пожвавилися; Білорусь сьогодні вийшла на перше місце серед держав

СНД як торговельний партнер Росії, обійшовши Україну. Правда, за деякими розрахунками, за інтегральним показником рівня економічного співробітництва Україна все ж таки є першим партнером для Росії серед країн СНД: її частка становила в 2009 р. 28, 3% (частка Білорусі – 27. 6%,

Казахстану – 24, %).  

В 1996 р. між Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Росією було підписано Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній областях. Договір передбачав утворення у перспективі співтовариства інтегрованих держав, формування економічного простору, розвиток єдиних транспортних, енергетичних, інформаційних систем, гармонізацію законодавства, узгодження зовнішньополітичного курсу, а також утворення митного союзу.

В 1999 р. між цими чотирма державами було підписано Договір про митний союз і Єдиний економічний простір (ЄЕП). Основними цілями ЄЕП є ефективне функціонування спільного ринку товарів, послуг, капіталу та праці, утворення умов для єдиної структурної перебудові економіки в інтересах суттєвого підвищення рівня населення; проведення узгодженої податкової, грошово-кредитної, валютно-фінансової, торговельної, митної і тарифної політики; формування єдиних транспортних, енергетичних та інформаційних систем; створення спільної системи заходів державної підтримки пріоритетних галузей економіки, виробничої й науковотехнологічної кооперації . Передбачалося, що реалізація договору дозволить збільшити товарообіг між країнами на 50-70%. Але ні митний союз, ні Єдиний економічний простір тоді не були реалізовані.

В 2000 році Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія й Таджикистан заснували міжнародну організацію під назвою «Євразійське економічне співтовариство» (ЄврАзЕС), яке утворювалося для реалізації угод про митний союз і Єдиний економічний простір. Формування об’єднання забезпечувалося утворенням таких органів управління, як Міждержавна рада, Інтеграційний комітет, Міжпарламентська асамблея, Суд співтовариства, Наголошувалося, що передача певних повноважень цим органам не зменшує національного суверенітету країн, що входять до ЄврАзЕС.

Цілями формування ЄврАзЕС як митного союзу визначено:

забезпечення спільними діями соціально-економічного прогресу своїх країн шляхом усунення між ними перешкод для вільної економічної взаємодії між господарськими суб’єктами;

гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну та добросовісної конкуренції;

зміцнення координації економічної політики держав-учасниць та забезпечення всебічного розвитку національного народного господарства;

створення умов для активного виходу держав-учасниць Митного союзу на світовий ринок.

Головними рисами ЄврАзЕС проголошуються: єдиний економічний простір; спільна політика економічної безпеки; скоординована зовнішньоекономічна політика держав-учасниць; спільні законодавчі засади; тісне співробітництво в гуманітарній сфері.

Розроблено стратегію розвитку ЄврАзЕС до 2015 р. До цього часу має бути узгоджена прикордонна політика, облаштовано пункти пропуску на зовнішніх кордонах країн-учасниць, буде скасовано митний контроль на кордонах між державами – учасницями і створено єдину систему управління прикордонними службами в межах ЄврАзЕС.

В 2003 р. ідея створення Єдиного економічного простору одержала нове наповнення. В м. Ялта було підписано угоду про його утворення між Білоруссю, Казахстаном, Росією й Україною. Зміст ідеї полягав у тому, що інтеграція буде просуватися скоріше й глибше тоді, коли в інтеграційне об’єднання будуть сполучені найрозвиненіші країни СНД; вони стануть своєрідним локомотивом, який активізує інтеграційний процес на усьому просторі СНД.

Основними принципами функціонування ЄЕП проголошується: забезпечення свободи переміщення товарів, послуг, капіталу і робочої сили через кордони країн-учасниць. ЄЕП передбачено формувати поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої й різношвидкісної інтеграції; справа в тому, що не всі держави-члени мають однакову готовність до кожного рівня інтеграції. Кожна держава-учасник самостійно визначає, в яких з напрямків розвитку інтеграції вона буде брати участь і в якому обсязі. Завершення формування зони вільної торгівлі є першочерговим і базовим етапом формування ЄЕП.

Ялтинська угода визначає ЄЕП як зону вільної торгівлі; на цьому наполягала українська делегація. Передбачається, що простір