Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Модифікація залобкової простатектомії

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

супутніх захворювань простати і сечового міхура, а також анатомо-функціонального стану нирок і верхніх сечових шляхів. Вперше опрацьовано і встановлено практичне значення класифікації ступеня інфравезикальної обструкції: S1-3 U1-3 P1-3. Вперше обгрунтовані і доведені переваги апаратного накладання уретроцистоанастомозу при залобковій простатектомії. Вперше вироблені чіткі показання до застосування удосконаленої її методики.

Практичне значення дослідження. Опрацьований і впроваджений до клінічної практики новий спосіб уретроцистоанастомозу із застосуванням апарата для накладання швів на уретру дозволив удосконалити методику залобкової простатектомії та розширити арсенал хірургічних методів лікування гіперплазії передміхурової залози і поліпшити їх результати. Обгрунтовані і впроваджені показання до цієї модифікації залобкової простатектомії.
Зроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення хірургічної техніки під час виконання залобкової простатектомії, опрацьований і впроваджений комплекс профілактичних заходів проти післяопераційних ускладнень везико-уретрального сегмента, що дозволило зменшити їх кількість, скоротити тривалість госпіталізації і вартість лікування для пацієнтів і, у кінцевому наслідку, поліпшити результати простатектомії.
Для визначення найбільш раціонального підходу до вибору способу простатектомії і здійснення моніторингу за медичною реабілітацією хворих вперше використана і впроваджена до клінічної практики класифікація ступенів інфравезикальної обструкції: S1-3 U1-3 P1-3. Обгрунтоване застосування цієї класифікації дозволило індивідуалізувати лікувальну тактику у кожного хворого.
Декларація особистого внеску здобувача у розробку основних наукових положень, які викладені у дисертації. Особистим внеском автора є винахід і виготовлення апарата для накладання швів на уретру, модифікація залобкової простатектомії і аналіз клініко-уродинамічних результатів хірургічного лікування хворих на гіперплазію передміхурової залози. Автор самостійно виконав понад 25% операцій, а також брав участь як асистент у більшості хірургічних втручань, здійснював передопераційне обстеження і післяопераційне лікування пацієнтів, ретроспективний аналіз історій хвороб. Ним персонально здійснений аналіз літератури з проблеми, що вивчається, збір і обробка фактичного матеріалу, організація і проведення наукових досліджень, статистичний аналіз одержаних даних. Теоретичне узагальнення даних, остаточна інтерпретація одержаних результатів і укладання відповідних висновків було здійснене спільно із науковим керівником.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені на науково-практичних конференціях у клініці урології і нефрології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, на засіданнях Донецького відділення Ассоціації урологів України (1997, 1998, 1999), на V-ому та VI-ому Міжнародних з’їздах урологів (Харків, 1997, 1998), на IX-ому Всеросійському з’їзді урологів (Курск, 1997), на VIII-ому Пленумі Асоціації урологів України (Трускавець, 1998), на 10-th Videourology World Congress (Montecatini, 1998).
Впровадження. Розроблені у дисертації рекомендації щодо обстеження і лікування хворих на гіперплазію передміхурової залози, модифікація залобкової простатектомії впроваджені в урологічному відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання. Матеріали дисертації використані у лекціях для студентів, лікарів-інтернів та курсантів кафедри урології і нефрології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 22 наукові праці, з них самостійно – 4, у тому числі отримано патент України №12640 та авторське свідоцтво Росії №97109443/20.
Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 140 сторінках машинопису. Вона складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, 3 розділів, які висвітлюють результати власних досліджень, висновків. Ілюстративний матеріал складають 30 таблиць, 18 рисунків та 2 додатки. Бібліографічний покажчик містить 272 джерела літератури, з яких 163 вітчизняних і 109 – іноземних.
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
 
Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань нами здійснений ретроспективний аналіз історій хвороби 1932 пацієнтів, які перетерпіли різні способи простатектомії у клініці урології і нефрології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького протягом 1989-1997 рр. Трансуретральну резекцію простати проводили стандартними резектоскопами “AUTOCON 350” (“Karl Storz”, Німеччина) з тубусами №24 і 27 за Шарьєром, для іригації використовували стерильний 5% розчин глюкози. Черезміхурову простатектомію виконували з накладанням кисетного шву і парауретральним виведенням ниток на промежину за И. Ф. Новиковим (1974), а при широкому вході в ложе простати – з його попереднім ушиванням 1-3 кетгутовими лігатурами. За відсутністю протипоказань передню стінку сечового міхура ушивали насліпо. Залобкову простатектомію виконували з ручним формуванням уретроцистоанастомозу за модифікованою операцією Міліна. Аналіз клініко-уродинамічних результатів різних способів простатектомії ми проводили за такими показниками: сумарний бал індексу IPSS, максимальна об’ємна швидкість сечовипускання та об’єм залишкової сечі, тривалість післяопераційного ліжко-дня і відновлення самостійного сечовипускання, післяопераційна летальність, частота виникнення у хворих післяопераційних ускладнень.
Під нашим спостереженням перебувало 132 хворих на гіперплазію простати, які оперовані в 1996-1997 рр. Вони були розподілені на дві групи. Перша група складалась зі 111 чоловіків, яким виконана залобкова простатектомія з мануальним накладанням швів на сечівник на етапі формування уретроцистоанастомозу; 21 пацієнту другої групи цей етап виконували із застосуванням винайденого нами апарата для накладання швів на уретру (патент України №12640 та авторське свідоцтво Росії №97109443/20). Вік пацієнтів першої групи коливався від 56 до 83 років і у середньому складав 68, 0±4, 5 року. Вік хворих другої групи коливався від 53 до 75 років і у середньому дорівнював 66, 1±4, 9 року. Більшість пацієнтів обох груп (понад 80%) були віком від 60 до 80 років, дві третини хворих страждали на розлади сечовипускання понад два роки. Підкреслимо, що у всіх пацієнтів спостерігалось одночасно декілька інтеркурентних захворювань.
Апарат використовували подальшим чином. Після енуклеації гіперпластичних вузлів і гемостазу ложа простати, його антеградно уводили до сечівника. Поступовими рухами апарата
Фото Капча