Монументально-декоративне мистецтво українських церков зарубіжжя ХХ століття

Міністерство освіти і науки України 

Львівська академія мистецтв

 

Галишич Руслан Ярославович

 

УДК 72; 7. 04; 747. 75. 052

 

Монументально-декоративне мистецтво українських церков зарубіжжя хх століття

 

17. 00. 06 – декоративне і прикладне мистецтво

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

 

Львів – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській академії мистецтв.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор кафедри історії архітектури та художніх основ Національного університету «Львівська політехніка» Боднар Олег Ярославович.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник відділу образотворчого мистецтва ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України.

Провідна установа: Інститут народознавства Національної Академії Наук України.

Захист відбудеться «13» грудня 2002 року о «15» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради у Львівській академії мистецтв за адресою: 79011, Львів, вул. Кубійовича, 38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської академії мистецтв, 79011, Львів, вул. Кубійовича, 38.

 

 

Cучасне сакральне мистецтво в Україні переживає складну пору відродження. Заборона церковного будівництва в радянський період привела до гострої нестачі церков і врешті-решт до необхідності форсованого розвитку церковного мистецтва. Робиться це за відсутності власного творчого досвіду, точніше, спираючись на досвід більш як півстолітньої давності. Художники-монументалісти та архітектори вирішують сьогодні складну творчу проблему – проблему “еволюційного стрибка”, ставлячи за мету якнайшвидше ліквідувати відставання, що виникло в розвитку українського сакрального монументально-декоративного мистецтва. У зв’язку з цим досвід українського зарубіжжя в даній галузі набуває особливої цінності. Одним з найактуальніших виступає завдання освоєння досвіду сакрального монументально-декоративного мистецтва. Вивчення стану проблеми свідчить про відсутність всесторонніх знань про історію українського сакрального мистецтва зарубіжжя у ХХ ст. Поодинокі дослідження з проблем сучасного сакрального мистецтва проводились у довоєнний період науковцями Західної України. Низку досліджень українського сакрального мистецтва було проведено в діаспорі у повоєнний період. Аналіз проводився на прикладах новозбудованих церковних споруд. Як правило, їх розгляд обмежувався окремими регіонами зосередження українських церков. Врешті-решт на сьогодні науковий матеріал перебуває в розрізненому стані. Існує гостра необхідність у його впорядкуванні та системному аналізі.

Визначальними в даному дослідженні стають питання становлення, формування та розвитку сакрального монументально-декоративного мистецтва поза Україною, роль та значення традицій у цьому процесі, особливості трансформації української традиції в чужорідних умовах, вплив на формальні особливості українського сакрального монументально-декоративного мистецтва загальносвітових мистецьких тенденцій ХХ ст. Таким чином, актуальність теми українського сакрального монументально-декоративного мистецтва зарубіжжя ХХ ст. обумовлюється:

- необхідністю заповнення пробілів, які виникли в теорії та історії розвитку українського монументально-декоративного мистецтва, внаслідок заборони церковної тематики у період УРСР;

- відсутністю всесторонніх наукових знань про історію і особливості розвитку українського (зарубіжного) монументально-декоративного мистецтва у ХХ ст. ;

- реальними практичними потребами сучасного церковного мистецтва, пов'язаними з широкомасштабними будівництвом, оздобленням й обладнанням церков в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалась у рамках перспективного плану науково-дослідної роботи аспірантів і викладачів Львівської академії мистецтв, а також узгоджена з програмою наукових досліджень Інституту народознавства НАНУ, розв'язує одну із проблем дослідної тематики: «Синтез, стилістика і семантика українського сакрального мистецтва» (шифр 3. 3. 4. 11).

Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей та специфіки розвитку українського сакрального монументально-декоративного мистецтва зарубіжжя у ХХ ст., з'ясуванні ролі етномистецьких традицій, їх збереження та трансформації в різних історично-культурних та соціально-економічних умовах.

Для досягнення мети визначені такі завдання:

- розглянути проблеми трансформації та збереження художніх традицій у монументально-декоративному мистецтві українського зарубіжжя;

- висвітлити тенденції розвитку українського сакрального монументально-декоративного мистецтва та архітектури зарубіжжя ХХ ст. ;

-з'ясувати типологію творів сакрального монументально-декоративного мистецтва на основі аналізу зібраного матеріалу;

- визначити стилістичні відміни церковної архітектури: екстер'єрів, інтер'єрів, монументально-декоративного мистецтва ХХ ст. в Західній Європі, Північній, Південній Америці, Австралії компоративно до прототипів в Україні та в Європі;

- виявити консервативні та асимілятивні тенденції в процесах розвитку української церковної архітектури та монументально-декоративного мистецтва зарубіжжя в нових географічних, соціальних та культурних умовах.

Об'єктом дослідження виступають твори українського сакрального монументально-декоративного мистецтва і архітектури в зарубіжжі (екстер'єри, інтер'єри, стінописи, вітражі, мозаїки, декор, орнаментика, іконостаси, іконографія тощо).

Предметом дослідження є художні особливості творів сакрального монументально-декоративного мистецтва та їх взаємозв'язок із розвитком церковної архітектури.

Межі дослідження. Територіально – це регіони компактного проживання українських громад у країнах Західної Європи, Північної й Південної Америки та Австралії. Хронологічно дослідження охоплює ХХст. – період становлення і розвитку української діаспори, який співпадає з процесом радикальних змін в усьому християнському мистецтві.

Новизна дослідження. Вперше зібрано, систематизовано і проведено науковий аналіз матеріалів, які висвітлюють становлення і розвиток українського монументально-декоративного сакрального мистецтва та архітектури зарубіжжя у ХХ столітті. Вперше здійснено комплексний розгляд українських церков: структури екстер'єрів, інтер'єрного оздоблення й обладнання, проведено класифікацію творів сакрального мистецтва, досліджено трансформацію стилістики, об'ємно-просторового вирішення церковної архітектури та монументально-декоративного мистецтва, формування нових традицій та інновацій.

У дослідженні врахований аспект одночасного та взаємозалежного формування сакральної архітектури та монументально-декоративного мистецтва, що є типовим для більшості українських церков зарубіжжя ХХ