Монументально-декоративне мистецтво українських церков зарубіжжя ХХ століття

Інтер’єри храмів перших років ХХ ст. в Північній Америці були надзвичайно скупі на настінні розписи. Основні причини – брак коштів, кваліфікованих спеціалістів і вади будівництва. Стіни інтер'єру завішували окремими іконами. Рiзьблення навколо ікон було рідкісним явищем, тут воно спрощується до звичайних профільних рам.

Стилістичний еклектизм ХІХ ст. впливає на іконографію та на орнамент стінописів церков Північної Америки в першій пол. ХХ ст., але з середини ХХст. з’являються стінописи, виконані на високому професійному рівні. Стінописи, мозаїки, вітражі церковних інтер’єрів другої пол. ХХ ст. інтерпретують візантійські або барокові аналоги. Художньо-образне вирішення таких стінних оздоблень не виходить за рамки традиційних правил.

Отже, традиційні настінні оздоблення українських церков ХХ ст. поза межами України можна об’єднати в кілька головних груп.

1. Настінні оздоблення церков Польщі та Румунії, які продовжують традицію сакрального мистецтва України ХІХ ст.

2. Оздоблення деяких перших українських церков Північної Америки та Австралії характерні стінописами спрощеного характеру та примітивними іконами.

3. Оздоблення інтер’єрів, які узгоджуються з канонами Східної Церкви та українською традицією церковного мистецтва, наслідують увесь історичний досвід минулого, але від першої групи відрізняються більш-менш єдиною стилістикою та зменшенням еклектичних елементів.

4. Стінописи, мозаїки, вітражі, у яких головним критерієм естетичного вираження виступає інтерпретація одного з ретроспективних стилів. Стінописи й мозаїки на базі української візантики та бароко формуються шляхом добору лише найхарактерніших мотивів стилю: низка елементів спрощується та переосмислюється в дусі сучасних мистецьких ідей.

Настінні оздоблення багатьох українських храмів зарубіжжя другої пол. ХХ ст. за низкою ознак суттєво відрізняються від традиційних. Особливості художньо-образного вирішення таких настінних оздоблень (в основному це стінописи) залежать від архітектоніки інтер’єру, структура якого в другій пол. ХХ ст. видозмінюється із застосуванням сучасних будівельних технологій та матеріалів, від авторського бачення образу. Вони окремими елементами можуть неузгоджуватися з візантійським іконографічним каноном, зокрема: композицією, колоритом, формою, перспективою, нетиповим поєднанням різних технік в одній сюжетній сцені. Новаційні стінописи характеризуються інтерпретацією візантійської, ренесансної, барокової іконографії й народного церковного малярства через уставлені засади модерністичного мистецтва – переосмислюється композиція, яка набуває більш спрощених й добре знаних іконографічних схем та іконографічна форма, яка трансформується до простих геометризованих плям. У стінописах цієї групи переважає авторське трактування іконопису.

У деяких інтер’єрах церков діаспори другої пол. ХХ ст. стінописи замінюються пристінними вівтарами. Іх іконографія представляє інтерпретацію візантійського іконописьма, барокового або народного малярства, інколи – кількох стилів одночасно. Деякі інтер’єри українських церков характеризуються відсутністю будь-яких оздоблень. Відсутність оздоблення виражає його недоцільність у структурі інтер’єру церков, де архітектурні форми та членування (модульні та конструктивні елементи), вже самі по собі активно формують художньо-просторовий образ.

У четвертому розділі «особливості художнього формування Іконостасу в сучасних українських церквах» дано комплексну художньо-естетичну оцінку іконостасів українських церков зарубіжжя. Визначаються традиційні іконостаси, які становлять більшість та іконостаси запроектовані за новаційними формотворчими та конструктивістичними принципами. Розглядається аспект взаємопов'язаності конструкції, декору, іконографії в іконостасі та художньо-естетична відповідність іконостаса до об'ємно-просторової організації інтер'єра і до його настінних оздоблень. За умов введення новаційних принципів художнього вирішення іконостаса порушується проблема відповідності пропонованих нововведень до канону та до складених історично художніх традицій українського сакрального мистецтва.

4.1. Традиційні українські іконостаси зарубіжжя. Іконостасна стіна необхідна для створення функційних умов повноцінного дійства Богослужіння й відображає головні символи християнської віри.

Іконостаси ХХ ст. можна вважати традиційними, які у своїй структурі мають усі компоненти одноярусного чи повного іконостасу: чітко розмежовані яруси ікон, рiзьблення на сакральну тематику тощо. Традиційні іконостаси, як правило, виготовляються аналогічними або максимально наближеними до традиційних технологіями. У пластичному моделюванні різьблених стовпів-колон, карнизів такі іконостаси наслідують історичні аналоги.

Іконостаси українських церков Польщі та Румунії першої половини ХХст. мають типову структуру й перебувають у художній єдності з архітектонікою інтер’єру, повторюють своїм силуетом верхню частину будівлі, наслідують складену віками традицію облаштування іконостасів дерев’яних храмів України. Іконопис таких іконостасів виконаний переважно в реалістичній манері, рiзьблення є традиційним. Інколи мотиви рiзьби на іконостасах повторюються в обрамленнях пристінних тридільних та вівтарних ікон.

Малочисельні громади української діаспори Західної Європи у першій половині ХХ ст. влаштовували у церквах одноярусні іконостаси, або ікони Христа й Богородиці символічно репрезентують іконостас.

Іконостаси Канади та США поч. ХХ ст. відрізняються спрощеністю форм та незначною кількістю різьблення. Деякі іконостаси мали вигляд стіни з дверними отворами для царських та дияконських воріт та намісними іконами. Подібними до українських іконостасів Північної Америки є перші іконостаси українців, які було споруджено в 1940-50-х рр. в Австралії. Примітивність окремих іконостасів першої пол. ХХ ст. (США, Канада, Австралія) є результатом дефіциту кваліфікованих художників-декораторів та майстрів дереворізьби. Такі іконостаси укомплектовували шаблонними декоративними елементами, які виготовляли місцеві деревообробні фірми.

У другій пол. ХХ ст. іконостаси українських церков діаспори характеризуються вишуканою іконографією, стилізованою декоративною різьбою. Проектування іконостасу ведеться із вивченням історичних аналогів – іконостасів України.

З аналізу українських іконостасів ХХ ст. випливає, що розвиток більшості іконостасів представляє дві головні групи.