Монументально-декоративне мистецтво українських церков зарубіжжя ХХ століття

Нові інтерпретації монументально-декоративного вирішення українських барокових храмів проявилися у двох великих групах українських церков, які по-різному відтворюють прототип барокового храму: перша -шляхом безпосереднього наслідування прототипу, друга – творячи узагальнений образ українських барокових церков.

Об’ємно-просторові видозміни традиційних тридільних дерев'яних храмів Канади та США вплинули на монументально-декоративне вирішення їх екстер'єрів. Особливістю церков цієї групи є змiна масштабності (збільшення) відносно прототипу. Майже пряме перенесення форм та загальних об’ємiв традиційних дерев'яних церков на бiльший об’єкт без певних стилiстичних інтерпретацій призводить до суттєвих художньо-образних змiн у характері оздоблення церков. Спрощення пiрамiдальних верхiв через зменшення кількості ярусiв позбавляє церкви художньої виразності. Вони вражають громiздкiстю та надмірною масивнiстю дрiбних елементiв. Водночас, адаптація сучасних конструкцій у традиційну структуру дерев’яних церков сприяє у створенні нових схем (комбінацій) архітектурних об’ємів і декоративних елементів, зокрема, дереворізьблень, які здебільшого характеризуються грубим моделюванням форм.

Українські дерев'яні церкви США, які технологічно, об’ємно-просторовим вирішенням, оздобленням намагаються повторити традиційні дерев’яні церкви Карпат вирізняються: ідентичним з прототипом розміром; використанням iдентичних з прототипом будiвельних та оздоблюваних матерiалiв.

Концептуальнi змiни в свiтовій сакральній архiтектурi й мистецтвi середини та другої пол. XX ст. та спроби пошуків сецесії напочатку століття та конструктивізму в українській церковній архітектурі і мистецтві в довоєнний період у Західній Україні мають великий вплив на розвиток українських церков, збудованих у зарубіжжі в другій пол. ХХ ст. Формотворення архітектурних та декоративних елементів цих споруд здійснювалося за принципом тотального абстрагування. Увага акцентувалася на таких невід’ємних особливостях художньо-образного та об’ємно-просторового вирішення, як пропорцiя, маса, фактура та декор. У деяких церквах цієї групи проявляється асиметричний спосіб компонування головних об'ємів. З адаптацією асиметричної просторової структури в традиційні схеми української церковної споруди трансформуються й традиційна система зовнішніх декоративних елементів.

Встановлено, що у міру поповнення діаспори новою еміграційною хвилею, так званою інтелектуальною, а також збагачення й поліпшення матеріальних умов українців діаспори, з’являється попит на церковне мистецтво значно вищого художнього рівня. Базовим у проектуванні стає дотримання головних вимог східно-церковного канону, національних мистецьких традицій, а також модерністичних та постмодерністичних норм в мистецтві. В оздобленні екстер'єру ведуться пошуки стилістичної чистоти.

У третьму розділі «трансформації традицій оздоблення та облаштування церковного Інтер'єру» досліджується об'ємно-просторова організація та особливості оздоблення та обладнання внутрішнього церковного простору. За стилістичними принципами розроблено типологію настінних оздоблень (вітраж, стінопис, мозаїка, декоративний орнамент). Визначено механізми трансформації традиції монументально-декоративного вирішення церковного інтер'єру, які обумовлюються об'ємно-просторовими змінами внутрішнього простору та впливами тенденцій розвитку модерністичного та постмодерністичного мистецтва.

3.1. Об’ємно-просторові особливості інтер'єрів українських церков зарубіжжя. Структура традиційних інтер'єрів українських церковних споруд зарубіжжя у ХХ ст. базується на пропорційних, конструктивних та об’ємно-просторових особливостях історично сформованих церковних типів України. Поділ церковного інтер’єру на три візуально розмежовані простори в різних церковних типах має свої особливості, але поряд із симетричністю відносно поздовжньої осі, або центру формує головну об’ємно-просторову та художньо-образну традицію вирішення інтер’єру української церковної споруди.

Організація інтер’єрів українських церков Східної Європи першої пол. ХХ ст. майже аналогічна до інтер’єрів церков в Україні ХІХ ст. У Північній Америці (Канада та США) прообразом інтер’єрів перших українських храмових споруд виступає організація внутрішнього простору невеликої дерев’яної церкви. Об’ємно-просторове вирішення святилища, храму вірних та притвору зводилося до видовженого в напрямку головний вхід – вівтар паралелепіпеда. Формальні відмінності між цими внутрішніми просторами були мінімальними. Інтер’єри українських тридільних та хрещатих церков Канади та США поєднували традиційні схеми народного способу об’ємно-просторової організації і американські принципи інтер’єрного дизайну дерев’яних “цивільних” споруд.

Перші інтер’єри українських церков в Австралії (1940-50-ті рр.) були переобладнаними з інтер’єрів протестантських культових споруд і мали тимчасове призначення. Особливість подальшого розвитку інтер'єрів (1960-90-х рр.) відображає модерністичні тенденції в архітектурі.

У низці українських церков зарубіжжя візантійського й хрещатого типів (1970-90-ті рр.) використання залізобетонних будівельних конструкцій дало можливість сформувати інтер’єр, позбавивши його деяких звичних архітектурних елементів, таких як: арки, паруса, аркади та колонади. Цей спосіб архітектурного вирішення оптично розширив внутрішній простір церкви, зробив його чистим і лаконічним.

Інтер'єр іншої групи найновіших українських церков цього ж періоду сформувався у результаті неординарного просторового розміщення головних архітектурних об'ємів, застосування сучасних будівельних технологій, які змінюють характер традиційних внутрішніх об'ємів, акцентування уваги на художніх властивостях будівельних та оздоблювальних матеріалів.

Отже, перші вдалі спроби інтерпретації традиційного українського церковного інтер’єру були зроблені в Північній Америці та Австралії в другій пол. ХХ ст. Такі інтер’єри мають яскраво виражені художньо-образні особливості, визначаються за низкою об’ємно-просторових ознак:

1) формальне спрощення архітектурних елементів (арки, парусні й сферичні склепіння центральних бань) ;

2) акцентування уваги на відкритих в інтер’єрі конструктивних вузлах;

3) використання в інтер’єрах модульних конструктивних елементів.

3.2. Специфіка системи оздоблення церковних інтер'єрів Настінні й пристінні оздоблення мають першорядне значення в художньому вирішенні інтер’єру, створюють відповідний містичний настрій, відображають картину Всесвіту, зміст Євангелія, історію Церкви тощо.

Оздоблення інтер’єрів українських дерев’яних храмів Польщі поч. ХХст. мало чим відрізнялося від народних церков України XVII-XVІІI ст. За звичай внутрішні стіни оздоблювали пристінними іконами. Їхня іконографія була вирішена в реалістичній манері, яка часто поєднувала візантійські,