Моральне падіння чи моральна велич жінки за поемою Тараса Шевченка "Катерина"

То плаче, то просить... [25; 118]

А закінчується четвертий розділ тим, до чого поет заздалегідь готував читача, – Катерина вибігла на лід серед ставу, де ополонка, «мов по-котьоло червоніє» у промінні призахідного зимового сонця. Для неї не існує життя в соромі. Доля покритки для неї – смертна кара за гріх, дитина не втішає її настільки, щоб і далі жити...

Тема сирітства надто близька й болюча для поета: він сам родом з цієї гіркої і знедоленої країни – країни сиріт. Пригадайте вірш «Якби ви знали, паничі... «.

Тому таким пронизливим щемом, такою тугою сповнені ці та інші рядки, присвячені темі сирітства:

Мов одірвалось од гіллі,

Одне-однісіньке під тином...

(«І золотої, й дорогої... «). [25; 89]

Сирітство – велике нещастя у розумінні Т. Шевченка.

Коли Катря думає про самогубство, вона замислюється над долею сина:

Де ж ти будеш ночувати,

Як мене не стане?

У ліричному відступі в кінці третього розділу поет з гіркотою, яка крає серце, пише-плаче, що доля сироти-собаки, котрого б'ють, лають і навіть кують у неволю, значно краща за долю сина-безбатченка Катерини, бо собаку-сироту «ніхто про матір на сміх не спита», а в байстрюка спитають – і це ранитиме його вразливу дитячу душу. Ось що турбує великого гуманіста. Задумавшись над майбутнім Івася, автор розмірковує:

На кого собаки на вулиці лають?

Хто голий, голодний під тином сидить?

Хто лобуря водить? Чорняві байстрята...

Одна його доля – чорні бровенята,

Та й тих люди заздрі не дають носить. [25; 121]

Трагедія позашлюбної дитини привертає увагу читача до злободенних проблем суспільства, примушує задуматися над ними.

Нині двадцять перший вік, а проблема залишається актуальною. З вокзальних та базарних майданів, з підземних переходів на нас дивляться нічиї, безпритульні діти, простягають руку по копієчку, а очі благають хоч крихти любові, якої їм ніхто не дасть, крім найдорожчої людини – матері.

У поемі «Катерина» Т. Г. Шевченко порушує цілий ряд як соціальних, так і морально-етичних проблем. Це проблеми добра і зла, жорстокості й милосердя, вірності й зради, кохання й зневаги, чесності й лицемірства. Також гостро поставлена проблема сирітства, життя і смерті, батьків і дітей. Однак загальнолюдська проблематика «Катерини» – це насамперед проблема дівочої честі, проблема відповідальності за материнство. Щодо пана-офіцера, спокусника Катерини, – це проблема порядності у стосунках з жінками, проблема відповідальності за батьківство.

Важливе місце в творчості поета посідає проблема зіставлення української і російської ментальності. Геніальність Шевченка як особистості виявилась у його загостреному відчутті наступу «московщини» на національну гідність, культуру, на самі підвалини життя українського народу.

Кобзар відстоює національну автентичність, самобутність свого народу, яку російське самодержаво намагалося нівелювати будь-якими засобами.

Дехто з діаспорних учених вважає, як стверджує Г. Клочек, що образ Катерини символізує долю України – ошуканої та збезчещеної «москалями». Очевидно, підстави для такого твердження є. Образ Катерини (за Б. Степанишиним) має глибинний підтекст національного змісту. Це трагедія виродження України, загибель її старосвітської духовності й споконвічної моралі. Взагалі Катерина – своєрідній символ України. Це не лише особиста трагедія сільської дівчини, а трагедія всієї України, зрадженої Москвою і нею ж зневаженої. І цей символ прочитується тут досить прозоро. Можна говорити навіть про символіку імені: Катерина з грецької – чиста, непорочна, свята, у святцях – великомучениця, якою і стала Україна в московській неволі. [21]

Шевченко свято вірив, що колись Україна воскресне. «Борітеся – поборете», – закликав Кобзар. Зараз наша земля ніби й вільна, але фактично в неволі у власних корупціонерів. Через які ще неволі повинна пройти Україна, щоб стати нарешті вільною?

 

 

Історія Катерини – не просто історія зневаженого й осміяного кохання. Адже недаремно звучить авторська засторога: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями... «. Катрин обранець – чужак, мародер. Розважився, попив, поїв, покохався – і в полк, справно нести службу. Сільського парубка ще би громада чи батьки схаменули «саночки возити» (хоч невідомо, як поставилась би до цього Катерина). А цей – шукай вітру в полі!

Але не хотіла цього знати закохана жінка. Почувши під серцем дитину, навіть не забажала її позбутися. Покритки зреклася родина, її зневажило село, а вона вирушила в дорогу до коханого, бо все шукала йому виправдань: не знає, не може прийти, зранено, вбито... Довгий шлях на чужину, злидні, насміхання, – все терпіла і йшла. Бо – до нього. З його дитям на руках. Він заступить і всім доведе, що їхнє почуття – справжнє, а така любов виправдовує гріх.

Парадоксальним здається ставлення поета до своєї героїні. Покинутий син викликає глибокий жаль у читача, принаймні, у мене. Заради нього вона мусила жити, хоч би й тяжко працюючи, хоч би й осуджувана. Але глибоке авторське співчуття до Катерини, що втопила свій біль під кригою, кличе в союзники: що я знаю про той час? Може, вона справді не могла більше боротися? Може, небагато хто зміг би витримати на її місці?..

 

 

Антош Г. Знову про “Катерину” Т. Шевченка / Г. Антош // Дивослово. – 2003. – №12. – С. 22-24.

Бовсунівська Тетяна. Художня концепція жінки у творчості Тараса Шевченка // Дивослово. – 1999. – 11. – С. 2-6.

Брижицька С. Життя і слово українця для українців. Тарас Шевченко і становлення національної ідентичності українців. За матеріалами книг вражень на його могилі 1896-1926 рр. : Монографія / Світлана Брижицька; КНУТШ; Центр українознавства. – Київ, 2006. – 294с

Бузина О. Вурдалак Тарас Шевченко. К., 2000.

Ващенко В. С. Епітети поетичної мови Т. Г. Шевченка: Словник-покажчик. – Дніпропетровськ, 1982.

Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. – С. 586-587.

Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. К., Обереги, 2004 – С. 43-44.

Звольський В. Минуле українського народу та його значення у поетичній творчості Тараса Шевченка// Сучасність. – К., 2006. – 3. – С. 66-91.

Кирилюк Є. П. Шевченко і наш час / Є. П. Кирилюк. – Київ, 1968. – 237с

Кирилюк Є. П. Шевченкознавчі та славістичні дослідження / Є. П. Кирилюк. – Київ, 1977. – 240с.

Клочек Г. Д. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація. Навчально- методичний посібник.

Кононенко, П. Тарас Шевченко: із минулого у майбутнє [Текст] / П. Кононенко, Т. Кононенко // Віче. – 2004. – N7. – С. 61-66.

Король В. Історія України в житті та творчості Т. Шевченка// Вітчизна. – 2002. – №3-4. – С. 120.

Куєвда, В. Національні психотипи у творчості Т. Шевченка [Текст] / В. Куєвда // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2007. – N 11. – С. 52-56. ; №12.. – С. 58-64.

Мосенкіс Ю. Л. Глибини Кобзаревого слова // Шевченкознавчі студії. – К., 1994. – С. 101-103

Орлюк, Я. Філософія «світла» і «тіні» у творчості Т. Г. Шевченка [Текст] / Я. Орлюк // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – № 9. – С. 2-4.

Погребенник В. Ф. Історичні й філософські акорди поезії Тараса Шевченка/В. Погребенник // Українська література в загальноосвітній школі, 2008, N 2. -С. 2-5

Попович, М. Розумом і серцем [Текст] / М. Попович // Наука і суспільство. – 2007. – № 3/4.

Русанівський М. С. Шевченко і українська література першої половини 19 ст. : До проблнми творчого формування раннього Шевченка; Дисс. канд. філіол. наук / Русанівський М. С. – Київ, 1940. – 180л. – Надруковано на друк. маш.

Саїдова, З. М. Історія України у творчій спадщині Тараса Шевченка [Текст] / З. М. Саїдова // Колега: Науково-популярний журнал для молоді. – 2004. – N 3. – С. 2-26

Семчишин Мирослав. Тисячоліття української культури. – К., 1993.,

Скоць А. Шевченкова “Катерина” / А. Скоць // Українська мова і література. – 1991. – № 6. – С. 30.

Ткачук, Микола. Наративна оптика поеми Тараса Шевченка «Катерина» / М. Ткачук // Слово і час. – 2009. – № 3. – С. 26-33. – Бібліогр. : с. 33

Харчук, Р. Проблема прототипу в творчості Тараса Шевченка / Р. Харчук // Дивослово. – 2006. – № 3. – С. 49-54.

Шевченко Т. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – К. : Наук. думка, 2002. – 368с.

Шубравський В. Є. Уроки Шевченківського милосердя // Українська мова і література в школі. – 1991. – 5. – С. 79-85

Щербьакова Алла. Доля жінки в поемах «Катерина» та «Наймичка» // Дивослово. – 2010. – №3.