Морфологічна характеристика органів імунної системи молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на радіоактивно забрудненій місцевості

Гістоархітектоніка селезінки тварин ІІІ дослідної групи збережена. Співвідношення між паренхімою та стромою становило 8, 39: 1 (у контрольних тварин 11, 62: 1), (табл. 4). У червоній пульпі нараховували 62, 32±19, 88 лімфоцитів, переважно великих і середніх розмірів, 0, 67±0, 09 плазмобластів, 0, 49±0, 12 плазмоцитів, 0, 87±0, 13 макрофагів в полі зору (у контрольних тварин відповідно: 149, 34±10, 71; 0, 61±0, 11; 0, 52±0, 08; 0, 49±0, 11 клітин в полі зору). У дослідних тварин набагато частіше виявлялись макрофаги, наповнені гемосидерином.

У більшості випадків лімфатичні вузлики оточені не завжди чітко сформованими мантійною та марґінальною зонами. Реактивні центри в більшості були побудовані із нещільно розміщених клітин лімфоїдного ряду переважно бластних форм. У білій пульпі в полі зору нараховувалось 192, 89±22, 43 клітин, тоді як у контрольних тварин 364, 75±19, 59 клітин.

Подібні результати спостерігали Горальський Л. П., Красніков Г. А. (1995, 2000) при морфологічному дослідженні селезінки овець, опромінених в лабораторних умовах.

При гістохімічному дослідженні кисла фосфатаза локалізувалась найбільше у лімфоцитах периартеріальної зони вузликів, дещо менше у лімфоцитах червоної пульпи. Активність виявлення лужної фосфатази була найбільшою у лімфоцитах мантійної, рідше марґінальної зон, а також у ендотеліальних клітинах кровоносних судин. У дослідних тварин інтенсивність виявлення лужної, рідше кислої фосфатаз була помітно нижчою у порівнянні з контрольними тваринами.

При проведенні гістохімічної реакції за Браше, РНК виявлялась у цитоплазмі клітин, зокрема бластних форм, реактивних центрів білої пульпи, та у клітинах плазматичного ряду червоної пульпи. Також було зауважено, що у дослідних тварин усіх вікових груп інтенсивність забарвлення цитоплазми клітин у червоний колір (піронінофільність) була значно слабшою, ніж у тварин контрольних груп.

Отже, макро- і мікроскопічно селезінка в дослідних тварин усіх вікових груп зберігала природну форму і структуру. Тоді як морфометричні показники свідчать про зміни у співвідношенні між паренхімою й стромою органа. Нами встановлено, що біла пульпа селезінки зменшена як у відносних, так і в абсолютних показниках, проте збільшується вміст червоної пульпи і строми. Згідно морфометричних даних діаметр лімфатичних вузликів і щільність їх заселення лімфоцитами були вірогідно меншими в усіх вікових групах у порівнянні з контрольними тваринами.

Лімфатичні вузли. Поверхневі шийні, латеральні заглоткові та каудальні середостінні лімфатичні вузли у дослідних тварин усіх вікових груп характерної для них овальної форми, пружної консистенції. На розрізі від блідо-рожевого до червоного з синюшним відтінком кольору, окремі з поодинокими крововиливами. Лімфовузли порожньої кишки видовженої форми і дещо ущільнені (особливо у тварин 18-24 місячного віку).

Мікроскопічна картина лімфатичних вузлів у телят 21-30 добового віку характеризувалась чітким поділом органу на кіркову і мозкову речовини. Співвідношення між кірковою і мозковою речовинами становило: у латеральних заглоткових і каудальних середостінних лімфатичних вузлах 1: 0, 69; лімфовузлах порожньої кишки 1: 1, 48; поверхневих шийних 1: 1, 03 (контроль відповідно 1: 0, 57; 1: 1, 18; 1: 0, 93). На кіркову речовину припадало: у лімфатичних вузлах порожньої кишки 35, 46±2, 67%, латеральних заглоткових і каудальних середостінних – 50, 97±2, 14%, у поверхневих шийних 40, 24±2, 93% (контроль відповідно 41, 68±2, 28%; 57, 27±3, 01%; 44, 39±2, 11%).

Кіркова речовина в усіх лімфатичних вузлах представлена переважно середніми і великими лімфоцитами, ретикулярними клітинами, були також макрофаги, поліморфноядерні лейкоцити. Чисельність лімфоцитів у цій речовині становила 186, 75±14, 54 клітин у полі зору Р<0, 01 (контроль 269, 53±11, 78).

Лімфатичні вузлики локалізувались у субкапсулярній (кортикальній), рідше у паракортикальній зонах кіркової речовини і незавжди мали чітко виражені границі; середній діаметр їх становив 190, 2±16, 8 мкм (Р<0, 05) ; кількість лімфоцитів дорівнювала 253, 73±22, 91 клітин (Р<0, 05) (контроль відповідно 272, 4±21, 3 мкм; 341, 32±19, 53 клітин). Збідненою, щодо клітинного складу, була кіркова речовина лімфатичних вузлів порожньої кишки і латеральних заглоткових. Так, кількість лімфоцитів у цій речовині лімфовузлів становила 124, 11±17, 59 клітин (Р<0, 01), а в лімфатичних вузликах 165, 65±16, 89 клітин (Р<0, 01), тоді як у контрольних тварин цієї ж вікової групи нараховувалось відповідно 243, 71±13, 49 і 311, 52±26, 79 лімфоцитів в полі зору мікроскопа.

Мозкова речовина досліджуваних лімфатичних вузлів була представлена вузькими м’якушевими тяжами, які містили 118, 85±11, 09 лімфоцитів; 3, 32±1, 09 клітин плазматичного ряду (Р<0, 05) ; 23, 56±2, 73 ретикулярних клітин. У тварин аналогічного віку контрольної групи нараховувалось 132, 49±9, 74 лімфоцитів; 8, 52±1, 46 клітин плазматичного ряду; 16, 89±2, 01 ретикулярних клітин. Виявляли також поодинокі гранулоцитарні лейкоцити та макрофаги. Синуси в більшості були дещо спавшими, в просвіті їх знаходились лімфоцити, макрофаги, поліморфноядерні лейкоцити, рідше еритроцити.

У тварин ІІ дослідної групи лімфатичні вузли зберігали характерну для них гістологічну будову. Границі між кірковою і мозковою