+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
44
Мова:
Українська
міру довжини знали і в Греції, і в Індії, і в Персії. До нашого часу вона збереглась в Болгарії, Данії, Польщі, Нідерландах, Ефіопії. Зі слів Солонович С.М.: “Пользовались цьою мерою для вимерування материї, полос. Мерою довжини є й аршин- ето ,те саме, той самий локоть”. Досі ним користуються в Афганістані, Болгарії, Ірані, Туреччині. Аршин дорівнює 71,12 см. “Аршин деливса на 16 вершков”. Вершок - 4,4 см. Меншими за величиною були такі міри, як "стопа" і "п'ядь"(Див. додаток10).На Рокитнівщині паралельно зі "стопою" вживався термін німецького походження "шух" (приблизно 30 см), який ділився на 12 "перстів", чи "пальців" (величина великого пальця). "Перст" у лісорубстві ототожнювався з "цалем", "цолом" (2,5 см).
В українців, як і в багатьох інших слов'янських народів, "п'ядь" розділялася на дві величини - "мала п'ядь" і "велика п'ядь". "Мала п'ядь", або ще "хрома п'ядь", - це відстань між розставленими великим і вказівним пальцями (19 см), а "велика п'ядь" - між великим пальцем і мізинцем (21-23 см).
АршинСажень
Наведені вище міри застосовувались переважно у ткацтві, частково у різних народних промислах, а також у будівництві; "сажень" стосувався міри землі. Витягнуті в обидва боки руки становили "сажень" ("сяг") - приблизно 177-186 см. "Коса сажень" дорівнювала 2,5 м і визначалась відстанню від підошви лівої ноги до кінців пальців витягнутої вгору правої руки. “Одступ на земле ще мерали "кроком"”, що дорівнював 75 см. Про невеликі розміри чи відстані говорили: на волосину, на палець, на ніготь.
У ткацькій справі використовувалися одиниці загальнослов’янського походження – чисниця (три нитки), пасмо – 10 чисниць; моток – 30 пасм.
Овечу вовну міряли на руки (близько пуда – в 25 пудах вовни було 24 руки), сукно з вовни скочували у сувої. Прядиво з конопель чи льону міряли жменями. Десять жмень називали повісьмом. Був ще кухоль – міра «доброго тіпаного прядива». У кухелі містилося дві повісьми доброго прядива, а нетіпаного одна.
Дрова вимірювали сажнем і латером. Сажень дров дорівнював 2 складовим метрам; латер – 8м куб. дошки міряли на цалі (дюйми): «дошка цалівка» або півторацальова (тепер «тридцятка» або «п’ядесятка); 38 цалів – 1м.
Також існували міри за видом занять - рибальські ("одне весло", "два весла"), боднарські ("обчиркач"), будівельницькі тощо.
Короткий сажень—основна міра у Київській Русі, що дорівнювала трьом ліктям.
Вершок — 4,4 см.
Ярд — 91,4 см.
Чверть — 18 см (віддаль між кінцями розставлених пальців —великого і мізинця).
Цаль — 2 см.
Жердка — 5 м.
На Поліссі при вимірюванні довжини користувалися такими одиницями:кльоб — сувій домотканого полотна довжиною 30-35 м, стіна — сувій домотканого полотна довжиною 8-9 м, міра — сувій домотканого полотна довжиною 70-80 см.
З незапам'ятних часів людство застосовувало за одиниці довжини розміри частин людського тіла. Це міри, які завжди «з нами». Невелика різниця у їх розмірах у різних людей при грубих вимірах не мала особливого значення. Побутували такі міри: палець, долоня, стопа, лікоть, крок, розмах рук. Невеликі віддалі нерідко і в наш час вимірюються кроками там, де не потрібна особлива точність. Використовувалась міра, що визначалася дистанцією, на якій було чути голос людини чи рев тварини. Міра «поки чути ревіння вола» виникла, мабуть, за часів чумацьких переходів. Були ще і такі міри: «віддаль польоту стріли», «на рушничний чи гарматний постріл», «куди долетить топорище».
Отже можемо сказати, що усі лінійні давні міри пов'язані з природним рухом (розведенням пальців, розмахом рук), з окремими частинами людського тіла (ліктем, п'ядею, пальцями, ступнею і навіть голосом) чи фізичною силою - "на відстань голосу", "на відстань кинутого каменя" тощо. [14, 8]
2.3 Міри маси і рідини
Від давна і до сьогодення на Поліссімірою для сипких продуктів - зерна, муки, круп - була не їх маса, а об'єм. Обмін здійснювали за правилом: однаковий товар вимірювався посудом однакової місткості. Так з'явилися "мірки". На Поліссі - це був посуд (бочка) на 32 л зерна. Меншими одиницями - були "півлітра" (16 л) і "чвертка" (8 л).
Міра для вимірювання сипких тіл
Ними могли міряти крупу або муку. Був й інший спеціальний посуд для мір - "міртук", а також "гелетка". Спеціальні молочарні міри, що вживалися у вівчарстві. У зв’язку з тим, що випас у весняний та літній періоди на полонинах проводиться не кожним господарем, а доручається чабанам, які за встановленою чергою видають господарям належну їм кількість молока, тут здавна виникла потреба в досить чіткій системі молочарських мір. Молоко міряли літрами, півлітрами, «децями» – дві деці і одна деця (двісті і сто грамів). Була поширена і така міра, як «гелета» «Гелетка» – дерев’яна посудина у вигляді діжечки, місткістю 6–12 л.
Поширеною стала така міра, як "гарнець" ("горнець"), що містила 3,7 л і поділялась на чотири кварти. Сталою мірою був "корець" (96 кг). Йому відповідав "кобельчи" ("кобель"), що поділявся на чотири "фердилі", а останній, у свою чергу, - на чотири "патралиці"(8л). Велику кількість зерна зберігали у "кадлубах" (8