Народні елементи математики у сиву давнину Полісся (Рокитнівського району)

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

ц), різної місткості бочках (від 200 до 100 кг). Відповідно вони стали й мірою - "один кадлуб", "одна бочка". Для муки ще з давньоруських часів існувала міра "мисль" ("мисель") - посуд, що мав вигляд дволітрової циліндричної бляшанки. З тієї доби залишилась у побуті українського населення міра "око" місткістю в одне відро (10 л). На Поліссі функцію "ока" виконував камінь масою 12 ок ("камінь вовни"). Рідину міряли: відром ("коновцею"), "порцією" (100 г), "михайликом" (до 900 г), "кватиркою" (до 250 г) тощо; сир - "грудками", "гелетками" (6-12 кг), "бербеницями" (32 кг), "беривкою" (16 кг).Своєрідною мірою врожаю зернових служили: "віз" ("фура"), "сани", "снопи", "бабки", "кладні", "хрести". Народна арифметика починалася з лічби на пальцях рук, паличок, камінчиків, бобів чи квасолі. Однак спорудження будинків, виготовлення складних знарядь праці - воза, упражи, плуга тощо вимагали певних знань і навичок. Найпростіші форми рахунків застосовували при випасанні худоби на відгоні. Для цього служив "раваш" - прямокутний брусок з позначками - "карбами", половина якого вручалась пастухам, а друга залишалася у господаря.

Хлібороби вимірювали величину поля (прямокутні й багатокутні), здійснювалися розрахунки під час будівництва інженерних споруд, запроваджувався облік у ткацтві - "чисниця" (3 нитки), "пасмо" (30 ниток), "моток" (90 ниток) тощо. Стародавні міри довжини та маси на практиці майже не вживаються, але їх часто можна зустріти в оповіданнях, повістях, книгах з історії. Назви мір довжини згадуються також і в прислів'ях: "Від горшка два вершка", "Коса сажень в плечах", "Міряє на свій аршин".

Отже від давна і до сьогодення на Поліссі мірою для сипких продуктів - зерна, муки, круп - була не їх маса, а об'єм. [2, 13]

2.4 Міри сипких тіл і рідин

З розвитком обміну продуктів на Поліссі виникла потреба у їх вимірюванні за допомогою мір об'єму. Сипкі тіла та рідини міряли, наповнюючи ними посудину певної місткості. Так з'явилися одиниці вимірювання сипких тіл та рідин. Але у цих мірах був великий різнобій.

Отже, сипкі тіла та рідини на Поліссі міряли такими мірками:

1. Пуд - 16 кг (1 мірка)(Див. додаток 9).

2.Корчак - 2 відра.

3.Бочка - 40 відер (Див. додаток 3).

4.Лукно - 4 відра ( Див. додаток 8).

5.Відро - 12,5 л (Див. додаток 2).

6.Цебер - 3 відра (Див. додаток 1).

7.Пляшка - 0,77 л (Див. додаток 7).

8.Кварта -л.

9.Крігель (гальба) - 0,5 л.

10.Синжап - 100 г.

11.Кубка- 0,5 л.

12.Фелея - 2,5 л.

13.Деко - 10 кг.

14.Кіло - 1 кг.

15.Корець - 100 кг.

16.Фунт - 0,4 кг.

17.Око – 1 л.

18.Корець - 10 деко.

19.Колода - 4 корці.

20.Маца - 62,5 л.

21.Лашт - ЗО корців.

22.Гарнець - 4 л.

23.Чвертка - 25 кг.

24.Гелетка - 25 кг.

25.Гарчик - 1,5 кг.

26.Кавуш - 5 кг.

27.Мацьок - 50 кг.

28.Літерка - 1 ока.

НаРокитнівщині зерно вимірювали корцями. Бочку називали куфою, ними колись возили чумаки вино з Криму. Міри 18—28, якими в основному користувалися для вимірювання зерна. Міру 9 використовували для вимірювання об'єму пива, а міру 11 — для об'єму молока.

Під час жнив, сінокосів селяни користувалися такими мірами:

1.Сирота - 3 кулаки стеблин.

2.Сніп - 3 сироти.

3.Копа - 60 снопів.

4.Околіт - вимочений сніп.

5.Стос - велика купа снопів.

6.Пук - 10 снопів для покриття хати.

7.Китиця - жмут соломи для покриття хати.

Міри скошеного сіна — копиця, скирда, оборіг.

Міри дров — чвертка — 1м3, тух — 4 м3, фіра дров, оберемок, латер -8 м3.

Тютюн міряли скжутками (10 листків), папушами (30- 40 листків).

Міри яєць і фруктів - мендель — 15 штук, копа — 4 менделі.

Отже на Поліссі з розвитком обміну продуктів виникла потреба у їх вимірюванні за допомогою мір об'єму. Сипкі тіла та рідини міряли, наповнюючи ними посудину певної місткості. Так з'явилися одиниці вимірювання сипких тіл та рідин. [5, 14]

2.5. Народнi вимiри часу

Людина у своєму життi насамперед помiчає плин часу. Отже, вiдповiдно формувалася i певна часова орiєнтацiя.Доба подiлялася на чотири частини: ранок, день, вечiр, нiч, а день, як активна часова частина доби, – таким чином на ранок, обiд ("полудне") i вечiр.Поза тим був ще й iнший вiдлiк: за першими пiвнями, другими, третiми, що вiдповiдало передранковiй порi. Часто користувались поняттями "до полудня", "по полудню годину чи другу", "перед заходом Сонця", "опiвночi" тощо. [6]

Побутувало багато традицiйних способiв дiзнатися про пору дня. Найчастiше орiєнтувалися за тiнню людини, якогось предмету (будинку, дерева), розташуванням Сонця на небосхилi стосовно горизонту тощо.

Бiльшi вiдтинки часу окреслювались деякими процесами, що вiдбувались у природi: цвiтiнням характерної для даної мiсцевостi рослинностi або прильотом птахiв. Була поширеною календарна прив'язка часу: "на Коляду", "до Коляди", "у пiст", "у Великий пiст", а також до сiмейно-побутових