Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Нарис у співвідношенні з жанрами російської оповідної прози кінця ХІХ – початку ХХ століть

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
 
ГУСЄВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА
 
УДК 882 (09)
 
Нарис у співвідношенні з жанрами російської оповідної прози кінця ХІХ – початку ХХ століть
 
10. 01. 02 – російська література
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
 
Сімферополь – 2002
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник – кандидат філологічних наук Романова Олена Іванівна, Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри порівняльного та російського літературознавства. 
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Федоров Володимир Вікторович, Донецький національний університет, завідувач кафедри російської літератури; кандидат філологічних наук, доцент Зябрєва Галина Олександрівна, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, доцент кафедри російської та зарубіжної літератури.
Провідна установа: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, кафедра світової літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.
Захист відбудеться “ 13 ” грудня 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52. 051. 05 у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4)
Автореферат розісланий “ 24 ” жовтня 2002 р.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
В історії російської літератури жанр нарису в багатьох аспектах вивчено ще недостатньо: не з’ясовані, зокрема, особливості його розвитку в історико-культурній ситуації на межі ХІХ – ХХ ст. ст. Усталена практика вивчення літератури з орієнтацією на певні соціологічні та ідеологічні схеми спотворювала уявлення про історичні та літературні процеси зазначеного періоду і спричинила появу низки занадто різких, перебільшених і однобічних, а відтак необ’єктивних оцінок творчої спадщини окремих митців. Дещо прямолінійна соціалізація виявлялася і при вивченні нарису, зміст якого передусім публіцистичний і злободенний. Як відомо, жанр – існуючий в літературі і позначений тим чи іншим традиційним терміном різновид творів; для письменника жанр – це форма його художнього мислення, а для читача – сукупність певних формально-змістовних ознак, що викликають відповідну оцінку-відгук. Складності вивчення жанру нарису зумовлені його “гібридною”, або “позародовою” (В. Халізєв), формою, суперечністю синтезу художнього вимислу і документалізму. С. Аверинцев, говорячи про “молодші”, “гібридні”, “напіввизнані” жанри, відзначає, що їх осмислення “завжди дуже важливе для історії літератури, тому що ці жанри особливо пластичні й рухливі: у них закладаються основи більш пізніх жанрових явищ” . Наведене міркування справедливе і щодо пластичного й рухливого жанру нарису. Звичайно, “напіввизнаним” жанром нарис у літературі кінця ХІХ ст. назвати не можна, але він має порівняно коротку історію і, безперечно, є “гібридним” й “молодшим” жанром. Зрозуміло, без вивчення жанру нарису літературний розвиток кінця ХІХ – початку ХХ ст. ст., коли тривала кардинальна перебудова жанрової системи оповідної прози, досить повно уявити важко.
Актуальність теми дослідження визначається інтересом сучасної науки до проблем літературного розвитку, побаченим крізь призму історії літературного жанру і, зокрема, до питань модифікації жанрових форм оповідної прози в кінці ХІХ – початку ХХ ст. ст., коли неканонічні жанрові структури (до яких належить і нарис) багато в чому визначали його характер. Окрім того, зараз все більшої популярності набуває мемуарна, документальна, нарисова література, тому вивчення історії нарису видається необхідним і своєчасним.
Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі порівняльного та російського літературознавства Дніпропетровського національного університету в руслі колективної теми “Закономірності функціонування літератури в контексті культури”, що входить у наукову планову тематику ДНУ. Тему дослідження узгоджено на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” (№ 130/70, протокол № 2).
Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб визначити найважливіші особливості розвитку нарису в російській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. ст., уточнити існуючі уявлення про його основні жанрові різновиди.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- розглянути особливості розвитку нарисового жанру в російській літературі ХІХ ст., відтворити історико-культурну ситуацію, що сприяла цьому;
- визначити місце і роль нарису в жанровій системі російської оповідної прози кінця ХІХ – початку ХХ ст. ст;
- установити, враховуючи “перехідний” характер літературного розвитку досліджуваної епохи, змістовно-структурні зміни у нарисовому жанрі та охарактеризувати основні його різновиди;
- описати диференційні риси тих внутрішньожанрових різновидів нарису, що були поширеними наприкінці XIX – початку ХХ ст. ст. ;
- простежити взаємозв'язки та взаємовпливи між нарисом і оповіданням, повістю, романом у літературному процесі на межі ХІХ-ХХ ст. ст.
Об'єкт дослідження – нариси А. Бахтіарова, В. Гіляровського, Д. Григоровича, В. Дорошевича, М. Животова, В. Короленка, О. Купріна, В. Михневича, М. Салтикова-Щедріна, К. Станюковича, Г. Успенського, А. Чехова, створені в 80-90-ті рр. ХІХ ст. та першому десятилітті ХХ ст. Часові межі дослідження зумовлені тим, що саме в ці десятиліття здійснювався перехід від старого типу культури, що вичерпав себе, до нового – на початку ХХ ст. відбувається заміна класичної моделі світу на модерністську.
Фото Капча