Науковий вісник «Асканія-Нова»

 

Тип тіло-будо-ви Локус n Показники гетерозиготності Na V χ2

Нф Нт D

ніжний Tf 34 0,599 0,592 +1,18 2,49 61,70 2,42

Hb 35 0,409 0,407 +0,49 1,85 47,25 1,20

міцний Tf 121 0,657 0,657 0,00 2,92 66,20 11,29

Hb 122 0,459 0,459 0,00 1,82 45,57 3,17

грубий Tf 29 0,649 0,643 +0,93 2,85 67,30 4,86

Hb 30 0,358 0,356 +0,56 1,56 37,03 6,03

 

За рівнем поліморфності на локус (Na) за системою трансферину  (максимально можливе значення  n=6) у більший бік відхиляється також група з міцним типом конституції (Na=2,92), хоча в усіх групах величина даного параметру  майже у два рази нижча  теоретичного рівня. Це можна пояснити збалансованістю генетичних параметрів та генетичною консолідацією таврійського типу. Підтвердження чого є відсутність порушення генної рівноваги в досліджених групах овець (χ2=2,42-11,29). За Hb-локусом величина Na ближча до теоретичного рівня (n=2) і коливається в межах 1,56-1,85. 

Також має місце генетичний баланс в усіх групах незалежно від належності тварин до того, чи іншого типу тілобудови.

За ступенем реалізації можливої мінливості (V) за Tf-локусом кращим показником відрізняються тварини з міцною та грубою конституцією, а за гемоглобіном – міцною і ніжною. Тобто в обох випадках міцний тип займає проміжне положення між крайніми варіантами і виступає в ролі модального класу розподілу.

Стосовно рівня генетичної схожості окремих угруповань  мериносових овець, то згідно обрахованих індексів генетичної дистанції за Нагакі встановлено, що серед вибіркових сукупностей більш подібною до генеральної середньої є група з міцним типом конституції (Р=0,011). Тобто, в цілому це угрупування тварин генетично увібрало в себе характерні риси таврійського типу овець. Між собою досліджені групи відрізняються більш суттєво, а найбільша генетична дистанція встановлена між крайніми варіантами тварин (D=0,203), що підтверджує гіпотезу стосовно наявності генетичних контрастів між тваринами з різною будовою тіла.

Висновки. Вівці таврійського типу асканійської тонкорунної породи різних типів тілобудови відрізняються між собою не тільки за параметрами морфо-фізіологічних ознак, а й за профілем розповсюдження молекулярно-генетичних маркерів. Так,  для ніжного типу  конституції характерною рисою є підвищена, а для грубого – порівняно низька концентрація факторів Bg, Dа та  фенотипів TfDD,  HbAB і алелів TfD  HbB  білкових локусів. За антигенами Ab, Bb, Be та алельними генами TfA,, TfB залежність протилежна. При цьому вищим рівнем генетичної мінливості при показнику середньої гетерозиготності 0,558 відрізняються тварини міцного типу конституції, що цілком відповідає гіпотезі стосовно найбільшої пристосованості даної групи овець до умов середовища.

 

Список використаної літератури

 

1. Иванов Н. Ф. Полное собрание сочинений / Н.Ф. Иванов – М.: Колос, 1964. – Т. 4. – С.53.

2. Методические указания по использованию антигенных эритроцитарных факторов и полиморфных систем белков и ферментов крови в селекции овец. – Ставрополь, 1991. –  58 с.

3. Іовенко В. М. Популяційно-генетична оцінка порід, типів і ліній овець південного регіону України у зв’язку з їх походженням та напрямком продуктивності: автореф. дис…на здобуття наукового ступеня д-ра с.-г. наук: спец. 06.02.01 «Розведення і селекція тварин» /  В. М. Іовенко. – Київ, 1999. – 35 с.

4. Меркурьева Е. К. Генетические основы селекции в скотоводстве/ Е. К. Меркурьева. – М.: Колос, 1977. – 240 с.

5. Животовский Л.А. Популяционная биометрия/ Л. А. Животовс кий.  – М.: Наука, 1991. – 271 с.

6. Иовенко В. Н. Генофонд овец и свиней юга Украины по иммуногенетическим маркерам/ В. Н. Иовенко, В. В. Герасименко, А. Г Плахотников. – Новая Каховка: Пиел, 2007. – 140 с.

7. Haldan J. On the Biochemistry of heterosis and stabilization of  polymorphism / J. Haldan // Proc. Roy. Soc. - London B. – 1955. –       V. 144. – P. 143-221.

8. Дубинин Н.П. Экспериментальные исследования интеграции наследственных систем в процессах эволюции популяции /           Н. П. Дубинин  // Журнал общей биологии. – 1948. – Т.9, № 3. – С. 203-244.

9. Lerner I. Genetic  homeostas / I. lerner. - N. Y.: Wiley. – 1954. – 134 p.

10. Vicovan G. Types of hemoglobin in sheep related to environmintal adaptation / G. Vicovan, D. Rascu // Arch. zootechn. Bucharest. – 1992. – V. 1. – P. 33-44.

 

УДК 637.623

КІЛЬКІСТЬ ВОВНОВОГО ЖИРУ І ПОТУ У БАРАНЦІВ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

 

І.А. Мороз 

 

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 

Досліджено вміст жиру та поту у вовні баранців таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи з різною складчастістю шкіри і характером вовнового покриву при народженні. У баранців з різною складчастістю шкіри за вмістом жиру та поту у вовні достовірної різниці не виявлено. Встановлено перевагу безпесижних баранців над баранцями інших дослідних груп за вмістом жиру у вовні на 1,4...1,9 %.

 

Ключові слова: баранці, складчастість, песига, жир, піт, співвідношення, забрудненість, вимитість. 

 

Жиропіт - один