Науковий вісник «Асканія-Нова»

F2 Фактична кількість, n 18 1 1 19 56 29 29 211

Фактична частота 0,028 0,001 0,001 0,028 0,086 0,045 0,045 0,325

Теоретична частота 0,020 0,004 0,004 0,033 0,095 0,044 0,042 0,320

Життєздатність 1,40 0,25 0,25 0,85 0,90 1,02 1,07 1,02

Пристосованість, w 0,87 0,16 0,16 0,53 0,56 0,64 0,67 0,64

Внесок генотипу в наступне покоління 0,024 0,001 0,001 0,015 0,048 0,029 0,030 0,208

Зміна частоти генотипу 0,007 0,001 0,001 -0,006 -0,015 -0,002 -0,001 -0,021

Коефіцієнт відбору, S 0,13 0,84 0,84 0,47 0,44 0,36 0,33 0,36

 

Поко-ління Показники Генотип

AE BB BC BD CC CD DD DE

F1 Фактична кількість, n 1 7 4 45 7 29 103 3

Фактична частота 0,003 0,014 0,008 0,092 0,014 0,059 0,209 0,006

Теоретична частота 0,004 0,010 0,014 0,101 0,060 0,063 0,228 0,006

Життєздатність 0,75 1,40 0,57 0,91 2,33 0,94 0,92 1,00

Пристосованість, w 0,32 0,60 0,24 0,39 1,00 0,40 0,39 0,43

Внесок генотипу в наступне покоління 0,001 0,008 0,002 0,036 0,014 0,024 0,081 0,003

Зміна частоти генотипу 0,020 0,005 -0,003 -0,008 0,018 -0,003 -0,021 -0,005

Коефіцієнт відбору, S 0,68 0,40 0,76 0,61 0,00 0,60 0,61 0,57

F2 Фактична кількість, n 2 6 6 44 5 41 178 1

Фактична частота 0,003 0,009 0,009 0,102 0,008 0,063 0,274 0,001

Теоретична частота 0,002 0,006 0,010 0,073 0,005 0,070 0,268 0,003

Життєздатність 1,40 1,50 0,90 1,40 1,60 0,90 1,02 0,33

Пристосованість, w 0,94 0,94 0,56 0,87 1,0 0,56 0,64 0,21

Внесок генотипу в наступне покоління 0,003 0,008 0,005 0,089 0,008 0,035 0,175 0,001

Зміна частоти генотипу 0,001 0,003 -0,002 0,029 0,064 -0,012 -0,017 0,001

Коефіцієнт відбору, S 0,006 0,006 0,44 0,13 0,00 0,44 0,36 0,79

 

 

 

Таким чином поліморфізм Tf-локусу визначається значною кількістю різних за складом та частотою прояву генотипів. А з чим пов’язана ця нерівність у розповсюджені? Чому одні генотипи, як гомо- так і гетерозиготи, мають високий рівень концентрації, інші – навпаки, і за рахунок чого підтримується різноманіття даної білкової системи. При цьому, не залежно від електрофоретичного типу, функція системи не змінюється. Певну відповідь на це питання ми й намагалися отримати при дослідженні таких параметрів, як життєздатність та пристосованість різних генотипів у зв’язку з частотою їх прояву.

Перший параметр визначався як відношення фактичного до теоретичного розрахункового значення частоти того чи іншого генотипу. В результаті встановлено, що найвищим рівнем відносної життєздатності відрізняється низькозустрінні гомозиготи СС та ВВ – 2,33 та 1,40 в F1 і 1,6; 1,5  в F2 відповідно.

Далі, отримані по кожному генотипу дані ділили на максимальний показник життєздатності (генотип СС) і таким чином визначали рівень їх відносної пристосованості. Встановлено, що в F1 величина даного параметру варіює від 0,21 (АЕ, DE) до 1,0 (СС). Тобто в обох генераціях найвище значення отримано для гомозиготи СС. Аналогічні дані отримані нами раніше на каракульських та кросбредних вівцях асканійської селекції, де цей же генотип характеризується найвищим рівнем даних ознак [4,5].

При аналізі середнього значення вибраних параметрів окремо гетерозиготних і окремо гомозиготних генотипів встановлено в обох поколіннях хоча і незначну, але перевагу перших над другими. Так, в F1 середня життєздатність гетерозигот = 1,08, а гомозигот – 0,96; пристосованість – 0,46 та 0,41 відповідно. В F2 аналогічна залежність: життєздатність гетерозигот =1,06, гомозигот – 1,02; пристосованість – 0,66 та 0,64 відповідно. Ці дані не узгоджуються з такими, отриманими нами в середовищі інших порід [4,5], що напевно пов’язано з різним рівнем селекційно-племінної роботи та напрямом продуктивності даних генофондів.

Із пристосованістю тісно пов’язаний селекційно-генетичний параметр – коефіцієнт відбору (S), котрий визначає швидкість зміни частоти того чи іншого генотипу. У нашому дослідженні показано, що для вищезгаданої гомозиготи СС даний коефіцієнт самий низький (дорівнює нулю) і зміна концентрації не передбачається, в той же час для деяких інших генотипів цей показник сягає порівняно значних величин, наприклад, в F1 для АЕ=0,79, а для ІС – 0,57; в F2, навпаки, для АЕ=0,06, а для ІС – 0,94. Тобто можлива суттєва зміна прояву зазначених генотипів.

Значення відносних пристосованостей вказують і на вектор відбору того чи іншого генотипу. Так, наведені у таблиці 2 дані свідчать про те, що за внеском у наступне покоління генотипи досить суттєво різняться між собою. При цьому найбільший вплив на рівень поліморфізму спостерігається з боку генотипів з високою частотою прояву. Зокрема, в F1 для АD (34,6%) цей показник = 0,169, в той час, як для рідкозустрінних ІС та ВС (0,4 та 0,8%) лише 0,002.

Напрям відбору за одне покоління показано у сьомому рядку таблиці через відповідні величини, які можуть мати  від’ємне і додатнє значення. Встановлено, що в F1 відбір підтримує шість генотипів з показниками від +0,001(ІС) до +0,018 (СС), а стримує – 10. В F2 ситуація майже аналогічна – тільки до шести зазначених долучається ще два генотипи: BD, DE. І майже всі