Науковий вісник «Асканія-Нова»

Висновки. Частіше пристосованість є високою тоді, коли генотип зустрічається не часто і низькою, при його широкому розповсюдженні в популяції. І все це пов’язане з так званим частотно залежним відбором. Якщо на даний час рівень прояву генотипу низький, то відбір певний проміжок часу буде сприяти зростанню його частоти, але, по мірі того, як його розповсюдження буде підвищуватися – пристосованість зменшуватиметься, а стосовно альтернативних генотипів, навпаки, збільшуватиметься. Напевно такий механізм є одним із факторів підтримки збалансованого поліморфізму локусу в популяціях сільськогосподарських тварин.  

Крім цього, для популяцій овець різного напряму продуктивності характерним є максимальний рівень пристосованості в залежності від частоти прояву рідкозустрінної гомозиготи TfCC.

 

Список використаної літератури

 

1. Stratil A. Polimorphismys transferinu, albuminu u ovci A Vyuziti polimorfnich bilkovin pro overovani paternity// Zivocisna vyroba. – 1974. - № 9. – Č. 7-9.

2. Айала Ф., Кайгер Дж. Современная генетика/ Ф. Айала, Дж. Кайгер – М.:Мир, 1988. – С. 136-163.

3. Животовский Л.А. Популяционная биометрия/ Л.А. Животовский – М.: Наука, 1991. – 271с.

4. Іовенко В.М., Кириченко В.А. Стабілізуючий відбір та життєздатність і відносна пристосованість генотипів овець багатоплідного каракулю за системою трансферину/ В.М. Іовенко, В.А. Кириченко // Розведення і генетика тварин. – Киї: Аграрна наука. 2005. – Вип. 39. – С. 108-117.

5. Іовенко В.М. Відносна життєздатністю та пристосованість різних генотипів кросбредних овець/ Іовенко В.М., Дем’яненко А.А.// Вівчарство – 2006 – Вип.  33. – С. 87-92.

 

УДК 636.32/38.082.11

 

ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РІЗНИХ КОНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ТИПІВ ОВЕЦЬ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

 

Іовенко В.М., д-р с.-г. наук,

Сербіна В.О.  аспірантка

 

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 

З використанням даних поліморфізму груп крові та окремих транспортних білків крові проведено аналіз генетичних особливостей мериносових овець різних типів тілобудови і встановлено, що всі вони характеризуються певними відмінними параметрами молекулярно-генетичних маркерів. Зокрема показано, що для ніжного типу конституції притаманна одна, а для грубого – достовірно інша концентрація антигенів (Bb, Bе, Bg, Dа) та алелів (TfA, HbB) і генотипів (TfAD, TfDD, HbAB, HbBB) поліморфних локусів. При цьому середній клас (міцний тип), що формується за рахунок стабілізуючого відбору,  займає проміжне положення за рядом генетичних параметрів і відрізняється підвищеним рівнем генетичної мінливості (гетерозиготності).

 

Ключові слова: вівці, тип конституції, група крові, білки крові, поліморфізм, генетична структура.

 

В селекційно-племінній роботі з сільськогосподарськими тваринами велике значення має використання внутрішньопородних конституціонально-продуктивних типів, оскільки між конституцією та рівнем продуктивності існує тісний зв’язок. З цього приводу        М.Ф. Іванов стверджував, що існує біологічний закон кореляцій, в силу котрого в природі має місце певна анатомічна та функціональна залежність між різними тканинами та органами організму особин [1]. Цей закон тісно пов’язаний з вченням про закономірності тілобудови тварин і з його формулювання витікає, що формування  конституціональних типів обумовлено певною закономірністю, пов’язаною зі спадковістю та умовами середовища. В результаті цих двох факторів, серед котрих домінуючим є спадковість, як би порода була не консолідованою, в її середовищі формуються різні типи будови тіла.

Щодо досліджень типів конституції овець, то існує певна кількість робіт, у яких дана характеристика різних порід за морфо-фізіологічними ознаками. Але за генетичними параметрами, з використанням молекулярно-генетичних маркерів, особливості овець різних типів тілобудови не вивчалися. Тому у даній роботі вперше наведено результати генетико-конституціональних досліджень овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи з використанням даних їх типування за поліморфними системами груп крові та транспортних білків крові.

Матеріал та методика досліджень. Матеріалом досліджень слугували вівці таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу «Асканійське» Каховського району Херсонської області. Всього типовано за еритроцитарними антигенами п’яти систем груп крові (А, В, С, D, R) та поліморфними локусами трансферину (Tf') і гемоглобіну (Нb) 190 голів маточного поголів’я, серед котрих 36 голів було віднесено за конституціональними параметрами до ніжного, 124 голови – до міцного і 30 голів – до грубого типів тілобудови. Атестацію тварин за групами крові здійснювали згідно існуючих методичних рекомендацій [2] з використанням моноспецифічних сироваток, отриманих в лабораторії імуногенетики ІТСР «Асканія-Нова» [3]. Визначення поліморфізму білкових локусів проводили методом  горизонтального електрофорезу на крохмальному гелі. При аналізі отриманих даних використовували наступні популяційно-генетичні параметри, обраховані за алгоритмами, викладеними в працях МеркурьєвоЇ [4] та Животовського [5]: рівень фактичної та теоретично можливої гетерозиготності груп овець (Н), коефіцієнт ексцесу (D), рівень поліморфності локусу (Nа),  ступінь реалізації можливої мінливості (V), рівень генетичної рівноваги певної групи тварин (χ2).

Результати досліджень. З п’яти використаних у дослідженнях систем груп крові найбільш інформативною є В-система, за якою в цілому у вибірці (n=190) з 16 теоретично можливих ідентифіковано 14 феноваріантів, утворених різним поєднанням чотирьох еритроцитарних антигенних факторів (Bb, Bc, Be, Bg) – табл. 1. При цьому серед тварин ніжного типу виявлено 9, грубого