Науковий вісник «Асканія-Нова»

8. Эзекиэл М. Методы анализа корреляций и регрессий. /М. Эзекиэл,    К. Фокс. - М.:  Статистика, 1966. - C.203-213. 

9. Hazel L.N. The genetic basis for constructing selection indexes /L.N. Hazel //Genetics. – 1943. – 28. - P.476-490.                                       

10. Фолконер Д.С. Введение в генетику количественных признаков / Д.С. Фолконер. - М.: Агропромиздат, 1985. - С.405-423.

11. Курган В.А. Методика определения типового овцеводческого хозяйства с помощью вычислительной машины “Наири-С” /В.А. Курган, А.И. Горлов //“МСГ Вівчарство”: збірник. - 1971. - Вип. 2. - С.111-121.

 

УДК 636.32/38.082.11

 

ЧАСТОТНО ЗАЛЕЖНА ПРИСТОСОВАНІСТЬ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ МЕРИНОСОВИХ ОВЕЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ

 

В.М. Іовенко,  д-р с.-г. наук, Г.О.Продайвода,  В.М. Поліщук 

 

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова

 «Асканія-Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 

Досліджено генетичну структуру популяції мериносових овець вітчизняної селекції за маркерами поліморфної системи трансферину. Виявлено генотипи, котрі відрізняються високою відносною життєздатністю та пристосованістю. Показано, що від частоти прояву залежить вектор відбору різних генотипів овець.

 

Ключові слова: вівці, трансферин, поліморфізм, генотип, життєздатність, пристосованість.

 

Популяція сільськогосподарських тварин – це біологічна система, котра, не дивлячись на селекційний пресинг, як правило знаходиться у стані генетичної рівноваги за певними коадаптивними молекулярно-генетичними маркерами, зокрема за типами та алелями поліморфних білкових локусів. При цьому рівновага може бути стійкою, нестійкою або нейтральною. Частіше для сільськогосподарських популяцій характерною є стійка рівновага,  тобто така, коли після усунення тиску система, виведена з рівноваги, повертається до початкового стану. 

Рівновага усіх зазначених типів може реалізовуватися по відношенню до частот алелів. У збалансованому стані в популяції може бути присутнім лише один алель діалельного локусу (мономорфна рівновага) або більше одного при поліалельному стані локусу (поліморфна рівновага). У цьому відношенні певний інтерес представляє стан генетичної  структури популяцій домашніх овець за високополіморфним локусом трансферину (Tf). За деякими даними ця система контролюється більше ніж 10 кодомінантними алелями [1]. І такий високий рівень поліморфізму, на нашу думку, може дати вичерпну інформацію стосовно генетичної збалансованості (рівноваги) популяції в умовах спрямованого селекційного впливу.

Матеріал і методика. Дослідження проведені на вівцях таврійського типу асканійської тонкорунної породи у межах двох суміжних поколінь племзаводу «Асканійський» з використанням транспортного білку трансферину, функція котрого в організмі тварини – перенесення заліза. Рівень поліморфізму локусу визначали методом горизонтального електрофорезу на крохмальному гелі. Визначення параметрів пристосованості різних генотипів здійснювали за алгоритмами, запропонованими Айялою [2], а популяційно-генетичних параметрів – за Животовським [3].

Результати досліджень. У сучасній популяції мериносових овець таврійського типу ідентифіковано 15 генотипів системи трансферину із 21 теоретично можливого, котрі контролюються шістьма кодомінантними алелями, позначеними, в залежності від напрямку руху електрофоретичних фракцій від анода до катода, як TfІ, TfA, TfB, TfC, TfD, TfE, частота прояву котрих наведена у таблиці 1.

 

Таблиця 1. Частота алелів Tf-локусу у двох поколіннях овець таврійського типу

 

Поко-ління Алель χ2 

I A B C D E

F1 0,0325 0,3161 0,1016 0,0661 0,4776 0,0061 27,7

F2 0,0316 0,3089 0,0709 0,0678 0,5177 0,0031 8,9

 

Встановлено, що в структурі популяції основу локусу складають два алеля, TfA та TfD, сумарна частота прояву яких у першому поколінні складає 0,7937, у другому – 0,8266. Із 18 виявлених генотипів ( у таблиці 2 наведено 12, котрі зустрічаються в обох генераціях) чотири представлено у гомозиготному сполученні, інші - у гетерозиготному. 

В обох групах тварин до частозустрінних відносяться гетерозигота AD (34,6;32,0%) та гомозигота DD (20,9; 26,8%). Тобто ці два генотипи складають абсолютну більшість популяції. Частота інших генотипів суттєво нижча і варіює від 0,1% (IB, IC, DE в F2), 0,3% (АЕ в F1) до 10,2% (F2), 9,2% (F1) – АЕ генотип.

Аналіз розповсюдження генотипів в обох групах виявив порушення генної рівноваги в F1(Σχ2=27,7) і відновлення її в F2 (Σχ2=8,9). Невідповідність закону Харді-Вайнберга у першому поколінні пов’язана з надлишком таких генотипів, як АА (χ2=2,6), AD(χ2=5,6), СС (χ2=11,2). Проте в F2 співвідношення між фактичним і теоретично можливим розподілом цих генотипів суттєво знизилося до 1,3(СС) – 0,1 (AD), що й призвело до відновлення генетичної рівноваги популяції за розподілом типів Tf-локусу.

 

Таблиця 2.  Параметри пристосованості мериносових овець різних генотипів

за системою трансферину

 

Поко-ління Показники Генотип

IA IB IC ID AA AB AC AD

F1 Фактична кількість, n 13 5 2 12 38 30 16 175

Фактична частота 0,026 0,010 0,004 0,026 0,077 0,061 0,033 0,346

Теоретична частота 0,021 0,007 0,004 0,030 0,100 0,064 0,042 0,302

Життєздатність 1,24 1,43 1,00 0,80 0,77 0,95 0,79 1,15

Пристосованість, w 0,53 0,61 0,43 0,34 0,33 0,41 0,34 0,49

Внесок генотипу в наступне покоління 0,014 0,006 0,002 0,009 0,025 0,025 0,011 0,169

Зміна частоти генотипу 0,006 0,004 0,001 -0,005 -0,019 -0,003 -0,007 -0,138

Коефіцієнт відбору, S 0,47 0,39 0,57