Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Фенько Наталія Миколаївна

 

УДК 883. 3 – 3

 

 

10. 01. 01 – українська література

 

 

Дніпропетровськ – 1999

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Марко Василь Петрович, професор кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка 

Офіційні опонентидоктор філологічних наук, доцент Козлов Анатолій Васильович, доцент кафедри української літератури Криворізького державного педагогічного університету 

доктор філологічних наук, професор Турган Ольга Данилівна, завідувач кафедри теорії літератури і журналістики, декан філологічного факультету Запорізького державного університету

Провідна установаНаціональний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, кафедра української літератури, м. Київ. 

 

Захист відбудеться “ 16 ”листопада 1999 р. о 10. 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08. 051. 12 у Дніпропетровському державному університеті (320025, Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корп. 1, ауд. 1305). 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету (пров. Науковий, 13). 

 

 

Актуальність теми. Література як людинознавство прагне осягнути всю складність життя людини, в тому числі й загадкові процеси людської психіки, незвідану сферу підсвідомого, що вирує пристрастями й бажаннями. Підсвідомість найповніше виявляє себе, коли людина перебуває на самоті зі своєю душею, коли нею володіє сон. Що глибше вдавалося науці й літературі проникати в суть явища сну й сновидіння, то більше ускладнювались засоби зображення космосу душі людини. У процесі осягнення складних взаємин двох станів людини – спання і неспання, двох світів – реального та ірреального, поглиблювалось розуміння сновидінь живих людей і художньо-естетичного функціонування картин сновидінь у системі художнього твору; диференціювались філософське тлумачення неспання, сну й сновидінь, тобто концептуальний аспект цього явища, й бачення його естетичної ролі в конкретному творі завдяки впливу на різні грані форми й стилю. Особлива актуальність нашої проблеми постає через багаторічний брак дослідницької уваги до неї. В сучасній літературознавчій науці поряд з безперечним інтересом до сфери підсвідомого наявна прогалина в дослідженні художніх творів, де зображуються сновидіння героїв. Між тим вивчення взаємозв’язків картин сну з авторською концепцією й художніми особливостями творів відкриває необмежені можливості світу української літератури. В кінцевому результаті актуальність нашого дослідження зумовлена сьогоднішніми потребами пізнавати нові аспекти літератури як мистецтва слова, в тому числі й такий її феномен як здатність творити картини сновидінь. 

Вибраний напрямок дослідження має зв’язки з науковою плановою тематикою кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (“Українська література в школі як націотворчий фактор: теорія і практика”) і підпорядкований галузевій програмі розвитку українського літературознавства. 

Об*єктом дослідження є твори українських письменників другої половини ХІХ – ХХ століть, що містять картини сну. Вибір творів відповідно до нашої проблеми визначався такими завданнями: 

1) виявити тенденцію звертання письменників до сновидінь як певного естетично-художнього прийому; 

2)визначити вплив картин сновидінь на художні особливості творів; 

3)простежити, як видозмінювалася глибина психологічного мотивування картин сновидінь (відповідність до здобутків психологічної науки) ; 

4)виділити письменника, у творчості якого яскраво виявляється естетично-художня значущість сновидінь. 

Практика показує, що найактивніше вдавалися до зображення картин сновидінь письменники другої половини ХІХ – початку ХХ століття (П. Мирний та І. Білик – «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», П. Мирний – «Повія», «Лихі люди, або Товариші»; І. Нечуй-Левицький – «Дві московки», «Микола Джеря»; І. Франко – «Під оборогом», «Boa constrictor», «Перехресні стежки»; О. Кобилянська – «Царівна», «Земля», «Лист засудженого до страти вояка до своєї жінки», «Сниться»; М. Коцюбинський – «В дорозі», «Сон» та ін. Ця література і стала основним масивом наших дослідницьких зацікавлень. Оскільки суцільну лінію в умовах тоталітаризму перервано, через те виділяємо із літератури 20-х років невелику кількість творів, зокрема новелу Г. Косинки “Заквітчаний сон” і роман О. Слісаренка “Чорний ангел”. У ракурсі нашої проблеми докладно аналізуються твори сучасного українського прозаїка Вал. Шевчука. 

Предметом дослідження є естетична функція картин сновидінь у творах українських письменників другої половини ХІХ – ХХ століть, яку розглядаємо на психологічному, ідейно-композиційному, концептуально-стильовому рівнях. 

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Проаналізувати естетичні, концептуально-стильові функції картин сновидінь у творах українських письменників другої половини ХІХ – ХХ століть (вибірково) – у цьому вбачаємо мету роботи. Для її досягнення окреслено такі завдання: 

- враховуючи складну природу предмета дослідження, узагальнити основні підходи до вивчення сновидінь: філософський, психологічний, культурологічний; 

- з потоку української прози другої половини ХІХ – ХХ століть вибрати твори, в яких наявні значущі, з нашого погляду, картини сновидінь; 

- класифікувати ці твори за роллю в них картин сновидінь: а) при розкритті характерів персонажів, б) при вираженні авторської концепції в загальній структурі твору; 

- простежити і з'ясувати взаємодію картин різних типів сновидінь з концептуально-стильовими особливостями творів Вал. Шевчука, його художньої моделі світу. 

Наукова новизна роботи. Враховуючи те, що