Формування ФЕД у РДОБ

 

Актуальність теми полягає у створенні в інформаційних установах ФЕД як важливого інформаційного ресурсу, який забезпечує доступ до інформації як в локальному, так і в дистанційному режимах. 

В умовах переходу до інформаційного суспільства і зростання ролі електронних комунікацій перед бібліотеками постає проблема формування фондів електронних документів і забезпечення їх багатоаспектного використання. Вихід цієї проблеми на перший план зумовлений зростанням обсягу знань, що мають фіксуватися в документній формі, з одного боку, і неможливістю видання творів друку значними тиражами (а в ряді випадків і забезпечення появи публікацій взагалі), з іншого. Її вирішення особливо актуальне для України, де при наявності значного інтелектуального потенціалу (знань науковців і фахівців, які мають акумулюватися і поширюватися в часі і просторі) науково-видавнича діяльність у зв'язку з економічними негараздами не підтримується на належному рівні. 

Результати аналізу запитів та вивчення потреб користувачів у бібліотеках підтверджують: все більше затребуваною стає фактографічна і повнотекстова, а не бібліографічна інформація. Крім того, нині, в наш нелегкий час, вкрай важливо не лише забезпечити доступ до інформації, але й зберегти (чи відновити) особливо цінні, рідкісні документи, інтегрувати їх в нове інформаційне середовище без жодних втрат. Тому сьогодні особливо актуальною стає проблема переведення текстів документів, зокрема і в повному обсязі, в інформаційно-машинну форму.

Формування фонду електронних документів відбувається відповідно до законодавства України. 

Сьогодні у країні вже сформовано достатнє інформаційно-правове поле, яке представлено законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність" [1], "Про інформацію" [2], "Про науково-технічну інформацію" [3], "Про захист інформації в автоматизованих системах" [5], "Про телекомунікації" [10] та ін. У 1993 році Україна стала членом Міжнародного центру наукової та технічної інформації, а у 1995 році в нашій державі було створено Національне агентство з питань інформатизації.

Кроком уперед щодо розвитку інформаційного суспільства став Закон України "Про Національну програму інформатизації" [6], затверджений 4 лютого 1998 року, який визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

З квітня 2003 року Постановою Верховної Ради України було затверджено Концепцію національної інформаційної політики, метою якої є створення правових, економічних і організаційних умов для формування в Україні розвинутого інформаційного суспільства. У 2003 році було прийнято закони України "Про електронний цифровий підпис" [9] і "Про електронні документи та електронний документообіг" [8], які мають фундаментальне значення для забезпечення суттєвого зростання електронного обміну інформацією.

Важливим програмним документом є Концепція формування системи національних електронних інформаційних ресурсів (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 p.), спрямована на визначення стратегії формування системи, основних засад і напрямів створення, використання та захисту національних ресурсів [13].

Конкретні завдання щодо інформатизації українського суспільства визначені в Законі України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" [12].

Розробленість теми.

Аналіз літературних джерел дозволив виділити коло питань, пов'язаних з формуванням ФЕД.

Питанням організації та модифікації електронних інформаційних ресурсів як складників ФЕД надавалась увага у роботах таких фахівців як І. Давидова [27, 28], О. Ткаченко [55].

Аналізу та обґрунтуванню сутності понять «електронний документ», «електронний ресурс» та «електронний фонд» приділив увагу Ю. Столяров [51].

Формування повнотекстового електронного ресурсу розкрито в праці І.П. Степаненко [74].

Поняття „електронний документний фонд”, напрямки та завдання формування і розвитку ФЕД в бібліотеках всебічно висвітлено в працях В. Армс [15], О Баркової [17-23], Н. Литвинової [36], І. Павлуші [38-41], О. Сокур [46], Н. І. Хахалевої [56].

Проблеми формування ФЕД розкрито в монографіях Л.Й. Костенко [33], О. Баркової [23].

Формуванню бази електронних інформаційних ресурсів приділено уваги в працях М. Потапенко [42], Н. Самохіної [43, 44].

В своїй праці Г. Нежурбіца [37] підкреслює пріоритетність та умови розвитку ЕІР, нормативно-правове забезпечення їх функціонування.

Правові аспекти формування ФЕД розкрито в праці К.О. Афанасьєва [16].

Про значення документа у формуванні ФЕД, про зв'язок понять «електронний ресурс», «електронний фонд», «електронна бібліотека» висвітлено в працях Ю.Н. Столярова [76-79], який поділяє бібліотечний фонд на два підфонда: електронний та традиційний. 

Окремі процеси формування фонду ЕД розглядалася в публікаціях І. Антоненко [14], Т. Гранчак [26], С. Дубай [30]. 

Значна кількість публікацій у професійних виданнях присвячена питанням формування ФЕД в контексті організації та технології створення даного фонду, зокрема, у працях І. Павлуші [54-57]. Проте окремі технологічні процеси формування фонду ЕД висвітлені поверхнево. Зокрема, його моделювання, облік, опрацювання, зберігання. Відсутні також узагальнені праці щодо роботи бібліотеки з ФЕД.

Об”єкт дослідження: ФЕД. 

Предмет дослідження – формування фонду електронних документів.

Метою дослідження є аналіз і узагальнення теоретичних та практичних аспектів формування ФЕД.

Задачі дослідження обумовлені його метою і потребують визначення й аналізу таких аспектів: 

визначення понять «електронний документ» та «електронний документний фонд»;

аналіз технологічного циклу формування ФЕД;

визначення пріоритетних напрямків та завдань формування і розвитку електронних документних фондів в Україні;

вивчення особливостей формування ФЕД у Рівненській ДОБ;

виявлення проблем формування ФЕД у РДОБ та шляхів їх вирішення;

узагальнення теоретичних та практичних знань щодо формування