Формування ФЕД у РДОБ

Паспорт ЕР, який дасть змогу не лише реєструвати документ, а й здійснювати управління ЕР з урахуванням його специфіки. 

Всі електронні видання проходять наукову обробку, інформація про них міститься у службових, читацьких каталогах та ЕК бібліотеки.

З огляду на той факт, що введення документа в науковий обіг пов'язано з його науковим опрацюванням, а інформаційні атрибути аналітичного опису документа (вихідні дані, анотація або реферат, зміст тощо) є компонентами ДПА бібліотечних і пошукових систем, технологічна обробка ЕД повинна здійснюватися за аналогією з традиційною бібліотечною технологією опрацювання вхідного документального потоку [Баркова О. Інформаційна технологія формування фонду електронних документів21, 214].

ЕД мусить пройти шлях традиційного бібліотечного опрацювання - комплектування, каталогізацію, систематизацію, аналітичне опрацювання. До технологічного опрацювання онлайнового ЕД додається процес обробки файлу документа - кодування назви файлу, архівування, розміщення у відповідному каталозі файлового сховища. Цей "шлях" завершуватиме програмно-технічне забезпечення умов мережевого використання ЕД та архівне зберігання.

У практичному аспекті подані до електронної бібліотеки першоджерела встановлюються на файловому сервері в тому форматі, у якому вони були надані інтелектуальними власниками (HTML-, PDF- чи іншому). При цьому комп'ютерні версії документів лише впорядковуються за хронологічною (рік видання або час створення ІР, що не має друкованого аналогу), видовою (книги, статті тощо) і тематичною (природничі, гуманітарні науки та ін.) ознаками. Масиви одержаних першоджерел з певною періодичністю переносяться на носії довготривалого зберігання (CD-ROM або DVD- диски). 

Традиційним об'єктом обробки та збереження у бібліотеках є видання. Видання — це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання і містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості. Електронне видання є електронним записом інформації (твору) на певному фізичному носієві, розраховане на використання за допомогою засобів обчислювальної техніки [Антоненко І. Електронні ресурси як об'єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення / І.Антоненко, О.Баркова // Бібл. вісн. — 2004. — N 2. — С. 11-2214, 14].

Відповідно до ГОСТ 73.83-2001 електронне видання — це ЕД (група ЕД), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, призначені для розповсюдження у незмінному вигляді, які мають вихідні відомості. Це визначення вміщує такі типи електронних видань: текстове (символьне), зображувальне, звукове, програмний продукт та мультимедіа або їх комбінації, тобто відповідає визначенням ЕР, наданим в ISBD(ER), UNIMARC, AACR2 [Антоненко І. Електронні ресурси як об'єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення / І.Антоненко, О.Баркова // Бібл. вісн. — 2004. — N 2. — С. 11-2214, 14].

Формат ЕД має відповідати вимогам розширених засобів його перегляду. Це можуть бути файли текстових редакторів, електронних таблиць, малюнків тощо. Для редагування і перегляду таких документів на робочих місцях застосовуються відповідні програми, зокрема для текстових документів використовуються формати PDF, PostScript та HTML.

Основні тенденції формування ЕР в ЕБ передбачають наявність трьох інформаційно-ресурсних складових, що функціонально орієнтовані на розкриття власних фондів: отримання повних текстів документів від власників інформації; пошук у світовому документному інформаційному потоці; розширення структури фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих у вигляді довідника.

Для формування ФЕД та ДПА ЕБ оптимальним є технологічний процес, що ґрунтується на конвеєрній обробці документального потоку з використанням автоматизованої бібліотечної ІТ, на технологічних етапах якого здійснюється доповнення бібліографічних записів рефератами наукових публікацій, систематичними індексами та електронними адресами документів.

Як при кумуляції наявних документних потоків, так і при підготовці нової інформаційної продукції бібліотеки використовують: 

клавіатурний ввід даних; сканування інформації з паперових носіїв і наступне її конвертування у файл HTML- чи PDF-форматів; 

конвертування комп'ютерних файлів, що представлені в довільних форматах, у HTML- або PDF-формат [Павлуша І. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання розробки української концепції [Електр. ресурс]. – Режим доступу:43].

Технологічна схема формування ФЕД ЕБ передбачає повнотекстове розширення бібліографічних записів ЕК адресами комп'ютерних версій отриманих першоджерел. Поглиблене розкриття знань, зосереджених у фондах ЕД, здійснюється на основі використання як пошукового апарату ЕБ комплексу реферативних і авторитетних записів про суб'єкти й об'єкти системи документальних комунікацій. Для повноти комплектування ЕБ пропонується розширення структури її фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих. 

Для формування повнотекстового ЕР вкрай важливим є забезпечення його збереження. Наприклад, в IПС УДФ „Бібліотека” існує для цього п'ять типів місць: 

БД – документи зберігають в БД як окремі поля бінарного коду; 

локальна мережа – документи зберігаються на файловому сервері локальної мережі там, де вони розміщені користувачем. Система не переписує файлів, а лише робить відповідне посилання з бібліографічного опису; 

локальний CD – документ зберігається на компакт - диску, який необхідно поставити в локальний привід даної робочої станції, фактично це окремий випадок попереднього варіанту, окрім того, що