Облік та аналіз витрат на виробництво (на прикладі підприємств взуттєвої промисловості України)

Методи дослідження. Методика дослідження базується на поєднанні діалектичного та історичного методів пізнання економічних процесів, використанні прийомів емпіричного дослідження – спостереження, порівняння, вимірювання, прийомів теоретичного дослідження – абстрагування, аналізу, синтезу, дедукції, індукції.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уточнено сутність та визначено різницю в змісті понять “витрати на виробництво”, “собівартість продукції” в економічній теорії і бухгалтерському обліку;

обґрунтовано доцільність класифікації витрат на виробництво за напрямами обліку витрат та ознаками класифікації витрат по кожному напряму;

обґрунтовано необхідність розукрупнення елементів витрат “Інші операційні витрати” та “Інші затрати” з відображенням їх в системі рахунків бухгалтерського обліку;

доведено доцільність обчислення для внутрішніх потреб управління повної собівартості продукції і собівартості по змінних операційних витратах;

визначено перелік калькуляційних статей витрат у взуттєвій промисловості для обчислення виробничої і повної собівартості з поділом калькуляційних статей на статті змінних та постійних витрат;

обґрунтовано доцільність відображення змінних та постійних витрат на рахунках бухгалтерського обліку, розроблено методику розподілу непрямих операційних витрат на змінну та постійну складову, удосконалено методику аналізу витрат на виробництво для оцінки варіантів управлінських рішень на підприємствах взуттєвої промисловості.

Практичне значення одержаних результатів. Прикладне значення окремих положень роботи підтверджується впровадженням їх у практику діяльності ВАТ “Троянда” (довідка № 198 від 22. 08. 2001 р.) ; АТВТ “Славутич” (довідка № 177 від 20. 08. 2001 р.). Деякі методичні положення дисертаційної роботи використані при розробці навчальних завдань з дисциплін “Бухгалтерський облік” і “Управлінський облік”, що викладаються у Київському національному економічному університеті (довідка від 28. 08. 2001 р.). Теоретичні та практичні положення дослідження в основному спрямовані на удосконалення організації, методології та методики обліку і аналізу витрат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, теоретичні та методичні розробки, висновки та пропозиції дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичній конференції “Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні” (м. Київ, КНЕУ, 16-18. 10. 2000 р.), а також на науковій конференції “Розвиток науки про бухгалтерський облік” (м. Житомир, ЖІТІ, 23-24. 11. 2000 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових робіт загальним обсягом 1, 7 д. а., з них 5 – у фахових виданнях загальним обсягом 1, 45 д. а., 2 – тези конференцій загальним обсягом 0, 25 д. а.

Структура, зміст та обсяги дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи – 196 сторінок друкованого тексту, у тому числі 31 таблиця на 38 сторінках, 20 рисунків на 20 сторінках, 3 додатки на 7 сторінках. Список використаних джерел налічує 127 найменувань.

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Економічна сутність витрат на виробництво” розглянуто економічну сутність витрат на виробництво, співставлення понять “витрати на виробництво”, “собівартість продукції” в економічній теорії і бухгалтерському обліку, досліджено проблему класифікації витрат, критично оцінено поелементне групування операційних витрат підприємства, наведене в П (С) БО 16 “Витрати”, запропоновано номенклатуру калькуляційних статей виробничої і повної собівартості продукції.

В економічній теорії витрати підприємства розглядаються як сукупність витрат засобів виробництва та необхідної праці робочої сили. Оскільки відшкодування засобів виробництва і робочої сили є необхідною умовою відтворення процесу виробництва, то в економічній теорії витрати підприємства визначаються як “витрати виробництва”. Витрати на виробництво, що набувають грошової форми в процесі реалізації продукції, становлять її собівартість і, таким чином, економічна собівартість продукції дорівнює витратам на виробництво цієї продукції.

Оскільки інформація про процес відтворення відображається в бухгалтерському обліку, то теоретично собівартість продукції має дорівнювати економічній собівартості. Проте в господарській практиці не всі витрати, які були понесені підприємством і які повинні бути складовими економічної собівартості, включаються у собівартість, обчислювану у бухгалтерському обліку. Частина понесених підприємством витрат списується на зменшення прибутку звітного періоду.

Таке незбігання пояснюється різними задачами, які ставлять перед собою економічна теорія і бухгалтерський облік. Завданням економічної теорії є дослідження принципів роботи господарського механізму, а її об’єктом є економічні відносини на мікро- і макро- рівнях. Завданням бухгалтерського обліку є надання інформації про господарську діяльність різним групам користувачів для прийняття управлінських рішень. Засади формування інформації, яку надає бухгалтерський облік, визначаються цілями та інтересами груп користувачів.

В умовах централізованої економіки основним користувачем бухгалтерської інформації була держава, яка жорстко регламентувала склад витрат, що відносяться на собівартість продукції. До облікової собівартості не включалися такі витрати на виробництво, як витрати на утримання об’єктів соціального призначення, амортизація їх основних засобів, витрати на сплату відсотків за простроченими позиками. Витрати, які включалися до облікової собівартості, вважалися в бухгалтерському обліку витратами на виробництво. Таким чином, зміст понять “витрати на виробництво” і “собівартість продукції” у бухгалтерському обліку в плановій економіці були вужчими, ніж в економічній теорії, але в основі бухгалтерського підходу до визначення сутності цих понять лежали критерії економічної теорії.

Реформування методології бухгалтерського обліку в Україні із застосуванням міжнародних стандартів створило ситуацію, за якої поняття “витрати на виробництво” і “собівартість