Облік та аналіз витрат на виробництво (на прикладі підприємств взуттєвої промисловості України)

Змінна складова статті:

Інші прямі виробничі витрати

Постійна складова статті:

Інші прямі виробничі витрати

Загальновиробничі витрати

Змінна частина

Постійна частина Змінна складова статей:

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування

Витрати на управління виробництвом та обслуговування виробничого процесу

Постійна складова статей:

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування

Витрати на управління виробництвом та обслуговування виробничого процесу

Виробнича собівартість продукції

Невиробничі витрати

Змінна частина

Постійна частина Змінна складова статей:

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Постійна складова статей:

Адміністративні витрати

Витрати на збут

 

Фінансові витрати

Повна собівартість

 

У розділі 2 “Облік витрат і калькулювання собівартості у реформованій системі бухгалтерського обліку” представлено методологічні аспекти побудови інтегрованої системи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції у взуттєвій промисловості, в рамках якої формується інформація і для цілей обчислення собівартості продукції, і для аналізу поточних управлінських рішень. В цій системі поєднується облік витрат за статтями калькуляції з поділом статей витрат на змінну і постійну складові.

Визначення змінності та постійності витрат проводиться або за допомогою математичних методів: вищої-нижчої точок, візуального пристосування, методу найменших квадратів, або шляхом аналізу поведінки досліджуваних витрат за тривалий проміжок часу на основі даних обліку.

Статті прямих виробничих витрат в переважній більшості є змінними; постійні прямі виробничі витрати містяться в статті “Інші прямі виробничі витрати”: знос спеціальних пристосувань та нематеріальних активів, орендна плата. При поділі прямих виробничих витрат на змінні і постійні необхідно дотримуватися критерію економічної доцільності – витрати на розподіл не повинні перевищувати корисний результат поділу. Тому якщо питома вага постійних прямих виробничих витрат незначна, то їх можна не виділяти в окрему статтю і при аналізі вважати змінними.

Для обліку загальновиробничих витрат за місцями виникнення, до рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” доцільно відкрити два субрахунки:

911 “Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування”;

912 “Витрати на управління виробництвом і обслуговування виробничого процесу”.

Витрати, що обліковуватимуться на цих субрахунках, складуть калькуляційні статті загальновиробничих витрат.

Для накопичення інформації про змінну і постійну складову загальновиробничих витрат в системі бухгалтерських рахунків до субрахунків 911 і 912 потрібно відкрити субрахунки другого порядку, облік на яких має вестися в розрізі видів загальновиробничих витрат:

до субрахунку 911 – 9111 “Змінні витрати” і 9112 “Постійні витрати”;

до субрахунку 912 – 9121 “Змінні витрати” і 9122 “Постійні витрати”.

Віднесення загальновиробничих витрат на субрахунки “Змінні витрати” і “Постійні витрати” можливе лише після їх накопичення на рахунках 911 і 912 і наступного поділу видів витрат на змінну/постійну складову за допомогою обраного методу (в роботі такий поділ проведено за допомогою методу вищої-нижчої точки).

При виборі методів розподілу загальновиробничих витрат на артикули (моделі) взуття слід брати до уваги трудомісткість та економічну доцільність методу розподілу. Неефективно йти шляхом пошуку ідеальних, єдиноприйнятних способів розподілу. Виходячи з особливостей технологічного процесу, рівня організації виробництва на взуттєвих підприємствах можуть застосовуватися різні бази розподілу загальновиробничих витрат:

для витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування – час, відпрацьований устаткуванням, або основна заробітна плата виробничих робітників;

для витрат на управління виробництвом і обслуговування виробничого процесу – основна заробітна плата виробничих робітників плюс витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування або тільки основна заробітна плата виробничих робітників.

Методика розподілу загальновиробничих витрат, викладена у П (С) БО 16 “Витрати”, потребує доопрацювання щодо надання можливості розподіляти змінні і постійні загальновиробничі витрати, виходячи з фактичної величини бази розподілу.

Облік адміністративних витрат і витрат на збут в системному бухгалтерському обліку має вестися в розрізі статей, для кожної з яких доцільно відкрити окремий субрахунок рахунків адміністративних витрат і витрат на збут.

В системному бухгалтерському обліку адміністративні витрати і витрати на збут до собівартості готової продукції не включаються, але в управлінському обліку вони формують повну собівартість продукції і можуть розподілятися між артикулами (моделями) взуття пропорційно їх виробничій собівартості. За наявності безпосереднього зв’язку між артикулами (моделями) взуття та певними видами витрат на збут, такі види витрат на збут можуть включатися у собівартість виробу прямим способом. Для прийняття управлінських рішень статті адміністративних витрат і витрат на збут мають бути поділені на змінну і постійну складові, інформація про які накопичуватиметься на субрахунках другого порядку “Змінні витрати” і ”Постійні витрати”, відкритих до субрахунків адміністративних витрат і витрат на збут.

Інші операційні витрати недоцільно включати до повної собівартості продукції і враховувати при аналізі короткострокових управлінських рішень, оскільки ці витрати не є необхідними для забезпечення процесу простого відтворення.

Фінансові витрати, що у фінансовому обліку розглядаються як витрати періоду і не включаються до собівартості готової продукції, в управлінському обліку, в частині, що пов’язана із залученням короткострокового позикового капіталу, мають входити до повної собівартості взуття, тому що є витратами, які здійснюються для забезпечення процесу простого відтворення. На об’єкти калькулювання фінансові витрати доцільно розподіляти пропорційно виробничій собівартості продукції. Для прийняття управлінських рішень фінансові витрати є постійними.

В інтегрованій системі обліку витрат