Облік у зарубіжних країнах

 

 

 

 

Метод визначення суми витрат на виробництво продукції називається виробничим обліком.

У бухгалтерському обліку слід розрізняти витрати на виробництво та витрати періоду, оскільки вони впливають на величину прибутку компанії.

Витрати на виробництво — це прямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції.

Витрати періоду — витрати, пов'язані з реалізацією продукції, а також адміністративні та інші витрати компанії за звітний період.

Здійснюючи аналіз діяльності підприємства, користувачі інформації звертають увагу на такий показник, як коефіцієнт обертання товарноматеріальних засобів.

Він показує скільки разів протягом року відбувається оборот товарноматеріальних засобів, і розраховується шляхом ділення величини собівартості реалізованої продукції за звітний період на величину товарноматеріальних засобів на кінець цього звітного періоду.

Основні положення для запам'ятовування:

—При оцінці запасів компанія може використовувати один або декілька методів: середньої ціни, метод Fifo, метод Lifo.

—Метод Fifo спирається на припущення, що продукція реалізується в порядку її надходження.

—Метод Lifo спирається на припущення, що продукція реалізується в порядку, зворотному її надходженню.

—При використанні методу середньої ціни собівартість реалізованої продукції та залишки запасів визначають розрахунковим шляхом.

—Собівартість виробленої продукції — це сума прямих матеріальних витрат, витрат праці та накладних витрат.

—Витрати на виробництво — це прямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції.

—Витрати періоду — витрати, пов'язані з реалізацією продукції, а також адміністративні та інші витрати компанії за звітний період.

—Коефіцієнт обертання товарноматеріальних засобів показує, скільки разів протягом року відбувається оборот товарноматеріальних засобів.

ТЕМА 6. ДОВГОСТРОКОВІ АКТИВИ ТА АМОРТИЗАЦІЯ

Мета завдання

Засвоїти:

—класифікацію довгострокових активів;

—сутність амортизації;

—методи рівномірної та прискореної амортизації;

—зміст виснаження природних ресурсів;

—особливості амортизації нематеріальних активів.

Поряд з оборотними активами кожне підприємство володіє основними засобами та іншими матеріальними та нематеріальними активами, що використовуються у бізнесі.

Довгострокові активи використовуються в господарській діяльності протягом декількох років, і затрати на їх придбання або створення переносяться на собівартість реалізованих товарів чи послуг частинами.

Довгострокові активи в Балансі, як правило, відображаються за статтями “Земля, будівлі, споруди, обладнання, інвестиції, нематеріальні активи”.

В залежності від обліку перенесення вартості матеріальних довгострокових активів на продукцію розрізняють три їх види:

—активи, вартість яких зменшується в результаті їх зносу і переноситься на продукцію методом амортизації (будівлі, обладнання);

—активи, вартість яких зменшується в результаті їх виснаження (природні ресурси);

—активи, вартість яких у ході виробничої діяльності не зменшується (земля).

Строк корисного використання операційних активів, які належать компанії, варіюється від 2 років до 5, 10, 20 і більше років.

Строк корисної служби активу та його ліквідаційну вартість встановлює кожен власник самостійно.

При обліку довгострокових активів використовуються облікові концепції, передбачені міжнародними стандартами бухгалтерського обліку:

—принцип вартості — у день придбання довгострокових активів їх оцінюють та відображають в обліку за купівельною вартістю, вираженою в грошовому еквіваленті;

—принцип погодженості — протягом усього періоду експлуатації (від моменту придбання до моменту списання) витрати з використання довгострокових активів визначають та відображають в обліку так, щоб максимально погодити їх із тими доходами, які отримала компанія за цей період унаслідок їх експлуатації;

—визнання прибутку чи збитку — визначення фінансового результату від експлуатації довгострокових активів у день списання його з балансу з будьякої причини.

В Балансі матеріальні активи часто показуються як основні засоби або засоби виробництва, тобто будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби враховуються як виробничі засоби.

Залежно від характеру й порядку оплати основних засобів розрізняють такі методи їх придбання:

—шляхом сплати готівкою; 

—у кредит;

—в обмін на акції компанії, що придбаває основні виробничі фонди;

—шляхом бартерного обміну;

—шляхом будівництва господарським способом; 

—шляхом одержання в дар від іншої компанії.

Згідно з принципом вартості всі доречні та необхідні витрати, які здійснюються компанією при придбанні, розташуванні та підготовці до експлуатації довгострокових активів, за вирахуванням грошових знижок при придбанні, мусять бути відображені в обліку на спеціально призначеному для цього рахунку. Ці витрати виражаються в грошах як сума, яку сплачено, чи яку має бути сплачено.

Компанія сплатила $70,000 за ділянку землі. Крім того, сплачено посереднику — $2,000, за юридичні послуги — $1,000, за демонтаж будівлі, що знаходилась на вказаній земельній ділянці $2,000.

Для відображення в обліку придбаної земельної ділянки бухгалтерія складе бухгалтерське проведення:

Земельна ділянка 75,000.

Грошові кошти 75,000.

Витрати на транспортування та монтаж обладнання також включаються до первинної (купівельної) вартості.

Цікавим є облік придбання групи довгострокових активів, тобто здійснення “паушального платежу”.

Придбаваючи земельну ділянку з будівлею, що на ній розташована, компанія сплачує за них єдину суму, але ці довгострокові активи враховує окремо. У відповідності з принципами обліку на будівлі і споруди слід нараховувати знос, а на земельну ділянку — ні. Ось чому дуже важливо обґрунтовано та раціонально визначити із загальної суми частину, яку було сплачено за земельну ділянку, і частину,