Облік у зарубіжних країнах

Предмет:

Бухгалтерський облік

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

238

Мова:

Українська

Оцінка:

на підприємстві використовують метод прискореної амортизації, а при розрахунку бухгалтерського прибутку — метод рівномірної амортизації, оподатковуваний прибуток у перші роки може бути меншим, ніж бухгалтерський прибуток. При такій ситуації у фірми виникають відстрочені податкові зобов'язання, що класифікуються як довгострокові.

Основні положення для запам'ятовування:

—Основні засоби відображають у балансі за вартістю придбання, до якої включаються всі витрати, яких зазнало підприємство для того, щоб ці засоби були готові до використання.

—Період часу, протягом якого підприємство планує використовувати об'єкт основних засобів, називається строком служби засобів.

—Засоби виробництва, за винятком землі, мають обмежений строк експлуатації.

—Процес визначення частки собівартості об'єкта основних засобів, яка включається у витрати протягом усього запланованого строку служби об'єкта основних засобів, називається амортизацією.

—Балансова вартість об'єкта, виготовленого власними силами, не може бути вищою його ринкової (справедливої) вартості.

—Залишкова вартість основних засобів показує, яка частка їх первісної вартості збережена.

—Різниця між купівельною та залишковою вартістю об'єкта є витратами на амортизацію.

—Для розрахунку податку на прибуток часто застосовують метод прискореної амортизації.

—Величина оподатковуваного прибутку може відрізнятися від бухгалтерського прибутку.

—Процес списання вартості природних ресурсів в облікових періодах називається виснаженням.

—Гудвіл відображається в обліку покупця як нематеріальний актив тільки в тому випадку, коли дійсно покупець витратив гроші при його придбанні.

ТЕМА 7. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА КАПІТАЛ

Мета завдання

Засвоїти:

—класифікацію джерел капіталу;

—відображення в обліку залученого капіталу;

—відображення в обліку власного капіталу;

—облік простих та привілейованих акцій;

—нерозподілений прибуток та дивіденди;

—сутність консолідованої фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються підприємствами і надаються зовнішнім користувачам у багатьох країнах світу. І хоча такі фінансові звіти можуть виглядати однаково, вони відрізняються один від одного, оскільки кожна країна має свої соціальні, економічні та законодавчі особливості.

КМСБО прагне звузити ці відмінності шляхом гармонізації регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку та процедур, пов'язаних із складанням і поданням фінансових звітів.

Фінансові звіти, складені з метою надання інформації, корисної для прийняття економічних рішень, відповідають загальним вимогам більшості користувачів.

Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів визначено елементи фінансових звітів, до яких належать: активи, зобов'язання, капітал, доходи та витрати.

Активи, зобов'язання та власний капітал — це елементи, які пов'язані з оцінкою фінансового стану. МСБО 1 “Подання фінансових звітів” вони визначаються так:

—актив — це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікується надходження майбутніх економічних вигод до підприємства;

—зобов'язання — теперішня заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі майбутні економічні вигоди.

—власний капітал — це залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов'язань.

Зобов'язання можуть виникати в результаті:

—юридичного договору, наприклад зобов'язання перед банком повернути отриманий кредит;

—добровільного рішення здійснити заходи, які підвищують рейтинг фірми, наприклад, ліквідовувати несправність продукції навіть після її гарантійного строку експлуатації.

Зобов'язання визнається у бухгалтерському балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та відбудеться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди.

Виникнення зобов'язань означає в майбутньому вибуття ресурсів, строк виконання зобов'язання важливий для правильної оцінки фінансового стану суб'єкта. За аналогією з активами зобов'язання класифікуються на поточні й довгострокові.

До поточних зобов'язань відносять: короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість, заборгованість з оплати праці, заборгованість за податками, дивіденди до сплати, інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

У ході звичайної діяльності підприємства виникають борги перед кредиторами за придбані товари та отримані послуги. Для відображення такої кредиторської заборгованості користуються терміном “Рахунки до сплати”.

Підприємство, придбавши товари в кредит на суму $2,000, за умови 2/10, n/30, відображає дану операцію у такому вигляді:

Товари 1,960.

Рахунки до сплати 1,960.

Після здійснення розрахунків у рамках періоду, протягом якого надана знижка за негайну сплату, бухгалтерський запис матиме вигляд:

Рахунки до сплати 1,960.

Грошові кошти 1,960.

У випадку, коли оплата відбулася після закінчення періоду, протягом якого надавалася знижка, бухгалтерський запис має вигляд:

Рахунки до сплати 1,960.

Знижка при придбанні 40.

Грошові кошти 2,000.

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові позики банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх чистих відпливів грошових коштів, що, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Різновидом довгострокових зобов'язань є облігації.

Облігація — боргове зобов'язання суб'єктів і державних установ для захисту значних сум капіталу на довгостроковій основі.

Капітал, отриманий за допомогою облігацій, називається залученим капіталом.

Здійснивши емісію облігацій, компанія бере на себе два види зобов'язань: