Облік у зарубіжних країнах

—Результати внутрішньогосподарських трансакцій не повинні показуватись у консолідованій фінансовій звітності.

—Консолідовані фінансові звіти слід складати з використанням єдиної облікової політики.

ТЕМА 8. ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ 

І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Мета завдання

Засвоїти: 

—принципи визнання доходу;

—чотири типи дохідних трансакцій;

—моменти визнання доходу;

—методи визнання доходу.

Відповідно до принципу визнання доходу (revenue recognition principle) він визнається тоді, коли (1) він реалізований чи може бути реалізований і (2) він зароблений.

Дохід реалізований тоді, коли товари і послуги обмінені на грошові кошти чи вимоги на кошти (дебіторська заборгованість).

Доходи можуть бути реалізовані тоді, коли активи, отримані в результаті обміну, можуть бути легко переведені у відому суму грошових коштів чи вимог на кошти.

Дохід зароблений тоді, коли підприємство в основному завершило те, що воно повинно було зробити для одержання права на вигоди, представлені доходами, тобто тоді коли процес заробітку завершений чи практично завершений.

Чотири типи дохідних трансакцій визнаються відповідно до цього принципу:

1.Дохід від продажу товарів визнається в момент продажу, під яким звичайно мається на увазі постачання покупцям.

2.Дохід від наданих послуг визнається тоді, коли послуги були надані і по них може бути виставлений рахунок.

3.Дохід від надання іншим прав на використання активів підприємства у вигляді відсотка, ренти й авторського гонорару визнається з часом чи з використанням активу.

4.Дохід від продажу активів, що не є товарноматеріальними запасами, визнається в момент продажу.

Момент визнання доходу представлений на рисунку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Момент визнання доходу

Попередні твердження описують концептуальну природу доходу й основу для обліку доходних трансакцій. Але на практиці існують відхилення від принципу визнання доходу (повний метод нарахування). Доходи, внаслідок розмаїтості дохідних операцій, іноді визнаються в інші моменти процесу заробітку. Наприклад, багато проблем, пов'язаних з визнанням доходу, виникають через те, що кінцеве одержання продажної ціни товару не досить гарантоване чи через те, що буває складно визначити момент, коли процес заробітку завершений. Гарним прикладом може служити продаж нерухомості. Компанія “А” визнавала дохід на повну ціну продажу тоді, коли одержувала 5% від продажної ціни чи мінімальний початковий внесок плюс дві місячні виплати. У той же час компанія “Y” відзначала, що для визнання доходу необхідно одержати тільки 3% Професійні бухгалтери безперервно розробляють критерії, що повинні виконуватися перш ніж можливо визначити відхилення від визнання доходу в момент продажу. Існує кілька загальних причин відхилення від визнання доходу в момент продажу. Одна з причин — бажання раніш визнати прибуток у процесі заробітку, чим у момент продажу, якщо існує високий ступінь впевненості в тім, що доход зароблений. Друга причина — бажання відкласти визнання доходу після продажу, якщо є високий ступінь непевності щодо суми доходу чи витрат, якщо продаж не являє собою основну частину завершення процесу заробітку. Однак існують значні протиріччя у посібниках з бухгалтерського обліку і внаслідок цього — у практиці з визнання доходу.

Нижче представлено графічний опис операцій з визнання доходу.

У момент постачання (продажу)До постачанняПісля постачанняОсобливі види продажів

«Основне правило»До виробництваПід час виробництваПри завершенні виробництва З одержанням готівки Після відшкодування витрат виробництваФраншизиКонсигнація

Схема операцій з визнання доходу 

До моменту доставки продукції чи товарів або надання послуг клієнтам звичайно виконуються дві умови з визнання доходу (реалізованого чи заробленого і підлягаючого реалізації). Дохід від виробничої і торгової діяльності звичайно визнається в момент продажу (point of sale) (звичайно, це означає доставку). Однак можуть виникнути проблеми, пов'язані з застосуванням цього правила на практиці. Наприклад, незалежно від того, за який розрахунок (готівковий чи в кредит) було здійснено продаж, виникає особлива проблема, пов'язана з вимогами з повернення або надання знижок. Певні компанії мають настільки високий рівень повернень (high rate of returns) — високий коефіцієнт співвідношення повернутих товарів до обсягу продажів,— що вони вважають за необхідне відстрочити облік продажів до закінчення терміну дії права на повернення. Наприклад, у друкарській галузі показник повернення досягає 25% для книг із твердою палітуркою і 65% для деяких періодичних видань. До інших видів компаній, що мають високий рівень повернення, відносяться торгівля швидкопсувними видами продуктів, оптові фірми чи дистриб'ютори, що доставляють ці продукти роздрібним торговцям, фірми звукозапису, а також деякі виробники іграшок і спортивних товарів. Повернення в цих галузях промисловості звичайно здійснюється на підставі обговореного контрактом права чи існуючої практики, що передбачає угоди про “гарантовані продажі” чи консигнаційні постачання товарів.

Існують три методи визнання доходів у випадку, коли продавець піддається постійним ризикам, пов'язаним із правом володіння, що виникає в результаті повернення продукції. Ці методи включають:

1)відстрочку обліку продажу до моменту закінчення терміну дії права на здійснення повернення;

2)облік продажів і скорочення обсягу реалізацій на суму оцінених майбутніх повернень;

3)облік продажів і облік повернень у момент їхнього виникнення. 

КМСБО додержується такої думки: якщо компанія реалізує свою продукцію, але при цьому надає покупцям