Облік у зарубіжних країнах

Дозволено визнання доходу в момент завершення виробництва для деяких сільськогосподарських товарів, що “мають негайний ринок: збуту за встановленими цінами, на які виробник не може вплинути”. Однак в офіційних заявах бухгалтерських організацій нічого не говориться про можливе поширення цього принципу на сільськогосподарські товари, що знаходяться у процесі дозрівання чи виробництва і мають готовий ринок збуту за встановленими цінами.

Метод відкриттів (Міжнародна практика)

Пропозиція Комітету з цінних паперів США щодо обліку визнання резервів (RRA) для виробників нафти і газу пожвавило інтерес до використання методу відкриттів для обліку у видобувних галузях промисловості. Як було згадано вище у відношенні приросту, немає: сумнівів у тім, що активи підприємства можуть значно збільшитися шляхом розробок і відкриттів. Багато хто стверджує, що фінансова звітність компаній видобувної промисловості могла б бути поліпшена, якби відкриті ресурси відображалися як активи, а зміни в запасах: нафти і газу включалися у доходи. Їхні аргументи за метод відкриттів засновані на значущості відкриттів у процесі заробітку і точці зору, що ринкова ціна товару може бути визначена.

У деяких випадках не існує розумної гарантії одержання виторгу від реалізації і визнання доходу, що відстрочується. Звичайно, застосовується один із двох методів відстрочки визнання доходів доти, поки не будуть отримані кошти, а саме: метод продажу на виплат (installment sales method) чи метод відшкодування витрат виробництва (cost recovery method). У деяких ситуаціях кошти надходять до терміну постачання чи передачі власності і враховуються як попередня оплата, тому що операція з продажу є незавершеною. Це називається методом попередньої оплати (deposit method).

Одним з найбільш розповсюджених є метод продажу на виплат. Розглянемо його більш докладно.

Метод продажу на виплат (installment sales method) наголошує на одержанні коштів, а не на продажу. Він визнає прибуток у тім періоді, коли надходять кошти, а не в тім, коли має місце реалізація. Метод обліку на виплат виправдується тим, що під час відсутності розумної основи для оцінки ступеня імовірності збору коштів доход не повинен визнаватися доти, поки кошти не будуть отримані.

Вираз “продаж на виплат”, звичайно, використовується для опису будьякого виду продажів, оплата за які провадиться періодично частковими платежами протягом тривалого періоду часу. Даний метод застосовується в сфері роздрібної торгівлі, де усі види сільськогосподарського і домашнього устаткування, а також меблі продаються на виплат. Іноді він також застосовується у галузі, що робить виробниче устаткування, де монтаж устаткування оплачується протягом тривалого періоду часу. З недавнього часу цей метод став застосовуватися і у галузі освоєння земель.

Відповідно до методу обліку на виплат визнання доходу відстрочується доти, поки не будуть отримані кошти. Як доходи, так і собівартість реалізованої продукції визнаються в тім періоді, коли відбувся продаж, а визнання відповідного валового прибутку відстрочується доти, поки не будуть отримані кошти.

Витрати компанії визнаються в зв'язку з обліком відповідних доходів за один звітний період. Правилом фінансового обліку є розділення витрат на поточні (зумовлені поточними доходами) і відкладені. Перші йдуть у звіт про прибуток і збитки, другі — в баланс.

Для одержання поточних витрат рахунку витрат за операційною діяльністю вони класифікуються симетрично рахункам поточних доходів, але додатково специфікуються на рахунки виробничих і накладних витрат. Виробничі прямі витрати (direct operating expenses) включають матеріали і зарплату (у тому числі пільгові виплати і відпускні виробничих робітників і лінійного інженерного персоналу) у промислових компаніях; товари — в торгових компаніях. Прямі витрати формують вартість продажів (cost of sales, COS) і групуються за видами продукції/товарів для статей вартості продажів у сегментній звітності.

Накладні витрати (overheads) враховуються на рахунках, що відкриваються за статтями з наступним групуванням у звіті про прибуток і збитки на адміністративні, загальні, комерційні витрати за іншою ознакою (загальні і комерційні витрати). У фінансовому обліку розподілу накладних витрат (за групами продукції/товарів і на НЗВ) не потрібно, вони в повній врахованій сумі визнаються витратою в звітному періоді.

До адміністративних витрат (administrative expanses) відносяться: зарплата дирекції і персоналу офісу (salaries of directors and office stuff), оплата понаднормових (overtime premium), місцеві податки (rates), витрати на зв'язок, поштові і передплату (communications, postege, subscriptions), на освітлення й опалення (lighting and heating), страхування (insurance), орендну плату (rent), транспортні витрати (automobile expenses).

До загальних витрат (general expenses) відносяться: зарплата робочих загальногосподарських функцій (wages) і менеджерів (salaries), амортизація основних засобів і НМА (depreciation and amortization) комунальні витрати (utilities), банківське обслуговування (bank charges), витрати на відрядження (traveling), представницькі (entertenance).

Адміністративні й загальні витрати можуть мати спільне найменування адміністративних. Витрати на банківське обслуговування можуть бути представлені окремою статтею фінансових витрат у звіті про прибутки і збитки.

До комерційних витрат (selling/distribution expenses) входять: зарплата менеджерів з продажів і виплати торговим представникам (salaries of sales managers and commissions), витрати на відрядження і представницькі витрати менеджерів з продажів і торгових представників, маркетингові й рекламні витрати (marketing and advertising), транспортні витрати з доставки товарів покупцям (carriage outwards), надані знижки (diskaunts allowed, але можуть списуватися на прибуток), списані безнадійні борги (bad debts written off).

Облік доходів і витрат за іншою діяльністю (gains and losses)