Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.): ідейно-художня еволюція

Джерельною базою дисертаційного дослідження стали насамперед твори самої О. Кобилянської, але не тільки ті, що ввійшли до найповнішого на сьогодні, п’ятитомного видання 1962-1963 рр., а й багато інших, які включалися до “рухівського” дев’ятитомника 1927-1929 рр., друкувалися в окремих прижиттєвих виданнях письменниці (збірки оповідань “Сниться”, “Але Господь мовчить…”, роман “Апостол черні”), в журналах “Літературно – науковий вісник”, “Нові шляхи”, “Критика”, “Нова хата”, “Жіноча доля”, “Плужанин”, “Промінь”, “Самостійна думка”, “Нова Україна”, в альманасі “Ольга Кобилянська” (1928), в газетах “Військовий листок Штрифлєра”, “Громадський голос”, “Рідний край”, “Час”, “Свобода” та в інших. Використано низку рукописних матеріалів пера Ольги Кобилянської, що зберігаються у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї письменниці, у Центральному державному історичному архіві у Львові, в Центральному державному архіві вищих органів влади (м. Київ) та ін. Попри всі окремі авторські книжкові літературно-критичні видання про О. Кобилянську та більшість аналогічних публікацій у наукових збірниках і в періодиці повоєнного часу, використовуються прижиттєві друки про письменницю в малодоступних нині газетах, журналах і збірниках, у т. ч. таких зарубіжних, як “Slóvansky přehled” (Прага, 1928), а також у “Збірнику на пошану Ольги Кобилянської (1863-1942) ” (Мюнхен, 1991).

Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці І. Франка, Лесі Українки, О. Маковея, М. Євшана, О. Грицая, С. Смаль-Стоцького, В. Сімовича, О. Білецького, І. Дзюби, В. Лесина, І. Денисюка, Н. Калениченко, В. Фащенка, М. Ільницького, М. Наєнка, Т. Гундорової, С. Павличко, Т. Салиги, М. Ткачука, П. Беркова, Л. Гінзбург, Я. Парандовського, М. Ласло-Куцюк.

Методи аналізу. У роботі застосовано поєднання історико-літературного, біографічного, філологічного, порівняльно-історичного та естетичного методів аналізу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження:

– до наукового обігу введено 13 публіцистичних і 15 художніх творів О. Кобилянської, які до її посмертних видань не включалися і залишалися фактично забутими, а також більшою чи меншою мірою використано понад 130 недрукованих листів письменниці до Миколи Євшана, Микити та Ольги Шаповалів, Л. Бурачинської-Рудик і К. Студинського;

- по-новому проаналізовано всю публіцистичну та художню спадщину О. Кобилянської, починаючи від 1914 року, доведено, що це був період подальшої ідейно-художньої еволюції письменниці, а не, як дехто твердив, творчого спаду;

- доведено неавтентичність публіцистичних виступів 1940-1941 років, приписуваних О. Кобилянській.

Результати проведеного дослідження мають практичне значення, по-перше, для вузівської та шкільної практики, бо допоможуть подавати в новому світлі останній період життя і творчості О. Кобилянської, а по-друге, без них не обійтися при підготовці нових монографічних праць про письменницю та нових видань її творів, у тому числі повного, потреба в якому давно назріла.

Апробація дисертаційної праці. Роботу обговорено і схвалено на засіданнях кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича та кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського національного університету ім. Івана Франка. Її положення викладено у 9 доповідях на конференціях різних рівнів, у тому числі на двох міжнародних – “Біблія і світова література” (Чернівці, 1999) та “Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000), п’яти всеукраїнських – “Ольга Кобилянська: погляд на життя і творчість з кінця ХХ століття”, що присвячувалася 135-річчю від дня народження письменниці (Чернівці, 1998), науково-практичній конференції “Педагогічні ідеї С. Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти й виховання” (Чернівці, 1999), наукових конференціях “Юрій Липа: голос доби і приклад чину (До 100-річчя від дня народження) ” (Львів, 2000), “Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв’язках XIX-ХХ ст. ” (Чернівці, 2000), “Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століть” (Дрогобич, 2001) та двох регіональних – “Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка” (Чернівці, 1997) і “Лесь Мартович у національно-культурному житті України” (Івано-Франківськ, 2001).

Публікації: Проблематика дисертаційного дослідження висвітлена у 16 наукових публікаціях, здійснених автором одноосібно. З них 9 надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. За темою дослідження опубліковано також 3 науково-популярні статті.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (всього – 285 позицій). Загальний обсяг роботи – 203 сторінки.

 

 

У Вступі вмотивано вибір теми дослідження, обґрунтовано потребу в його проведенні, відзначено актуальність та наукову новизну обраного напрямку аналізу. Сформульовано мету й конкретні завдання дисертаційної праці, зазначено її джерельну основу та теоретико-методологічну базу, вказано на практичне значення, яке матимуть результати, наведено дані про структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Про стан літературознавчого вивчення останнього періоду життя і творчості Ольги Кобилянської” відзначено, що період від 1914 р. залишається з усіх найменш знаним. У першу чергу тому, що відомі кількатомні видання у п’яти (1962-1963), трьох (1956), двох (1988) томах дуже скупо подають як позабелетристичну спадщину, так і белетристику, створену письменницею після 1914 р. Лише на початку 1990-х рр. були здійснені републікації великого епічного полотна – роману “Апостол черні”, ряду новел і оповідань, публіцистичних виступів 1910-1930-х рр., проте належного, вичерпного аналізу вони не отримали.

У розділі ведеться мова про те, як неповно, з рядом аберацій і перекручень висвітлювався останній період творчості у працях кобилянськознавців Ю. Кобилецького, М. Комишанченка, Ю. Мулика-Луцика,