Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.): ідейно-художня еволюція

2. 4. – “Літературно-критична діяльність письменниці: стаття “Про Толстого”. Оглядаючи літературно-критичний доробок О. Кобилянської, починаючи від критичних статей та рецензій на твори Осипа Маковея (1890-ті р., передмови про оповідання Марка Вовчка, опублікованої в 1903 р., зазначаємо, що дослідницький запал авторки не згас і в останній період творчості.

У січні 1930 р., вже у дуже поважному віці, О. Кобилянська знову взялася за літературно-критичне перо. Загалом для статті «Über Tolstoi» (“Про Толстого”) характерне глибоке проникнення в генезу літературних творів письменника, пошук їхнього зв’язку з біографічними фактами. О. Кобилянська ретельно визбирувала і вводила у текст своєї статті епізоди життєпису Толстого: участь його у порятунку селян з голодуючих губерній у 1891, 1893, 1898 рр. ; розчарування світськими колами й усамітнення в маєтку на межі 1860-х рр. ; селянський спосіб життя, який запровадив граф у Ясній Поляні в 1880-ті рр. У цьому вона залишилась вірною своєму принципові: трактувати художні твори невідривно від письменницького життєпису – так само, як у статті “Марко Вовчок та її оповідання”.

Не можна не погодитися з оцінками, що їх дала О. Кобилянська шедеврам Л. Толстого – романам “Війна і мир”, “Анна Кареніна”, “Воскресіння”. Літературно-критичне обдарування нашої письменниці, без сумніву, велике, адже їй вдалося містко, влучно схарактеризувати ряд творів: “Смерть Івана Ілліча”, ”Крейцерова соната”, “Козаки”.

Важливо, що її рецепція творчого методу Л. Толстого – своєрідна, оригінальна, відмінна від франківського розуміння . Статтею “Про Толстого” О. Кобилянська в 1930 р. не лише підтвердила свої неабиякі спроможності в справі літературно-критичного аналізу загалом, а й виявила глибоке розуміння морально-ідейних засад творчості Л. Толстого, зокрема, завидну обізнаність із фактами його життя. Безперечно, що аналізована праця засвідчила позитивні еволюційні зміни у творчості авторки останнього періоду життя.

2. 5. – “Неавтентчиність публіцистики 1940-1941 років, приписуваної О. Кобилянській”.

Радянське літературознавство упродовж майже півстоліття розвивало неодноразово повторювану у різних варіаціях думку про те, що О. Кобилянська “привітала визволення Буковини, як найвеличніший день у своєму житті, в житті всього українського народу”.  

Дослідники трактували “визволення” як сильний поштовх до творчості, вершиною якої стали, за Н. Томашуком, “найцінніші серед творчого доробку … радянського часу її публіцистичні статті” . Мовилося про ряд публіцистичних виступів, які від першого, датованого 2 липня 1940 р., “Привіт з зеленої Буковини” до останнього – “Здобутого щастя не віддамо нікому! ” (25 червня 1941 р.) друкувались у чернівецьких газетах “Радянська Буковина”, “Комсомолець Буковини”, “Адэверул болшевик”, київських – “Комуніст”, “Літературна газета”, “Комсомолець України”, “Советская Украина”, московських – “Правда”, “Известия”, в “Літературному журналі”, в альманасі “Вільна Буковина” та в журналі “Огонёк”.

Згідно з підрахунками дисертантки (за публікаціями преси 1940-х років) було надруковано рівно 40 публікацій трьома мовами: українською, російською, молдавською. Вражає не лише значна кількість, а й інтенсивність їх появи, частота публікацій – всі вони з’явились упродовж одного року; географія друкованих органів – задіяні чільні газети – трибуни думки; існування перекладних версій, побутування неідентичних текстів статей.

Висловлювана раніше думка (О. Панчук, С. Крижанівський, В. Вознюк, З. Гузар) про неавтентичність названих статей не була доказово підтверджена. Вважаємо, що безсумнівні в цілому твердження повинні бути підкріплені й розвинуті згідно з даними літературної евристики, яка має в своєму арсеналі своєрідні прийоми та методи, спрямовані на атрибутування художніх творів. Проблема атрибуції текстів не нова, більше того, своїми коренями вона сягає найдавнішого часу, з якого до нас дійшов великий корпус анонімних, підписаних псевдонімами творів, і таких, що є зразками літературної містифікації, до яких належать статті 1940-1941 рр., приписувані О. Кобилянській.

Ретельне вивчення 40 публікацій у пресі 1940-1941 рр. дає підстави класифікувати їх таким чином:

а) російськомовні тексти у газетах “Правда”, “Советская Украина”;

б) тексти україномовні з діалектними особливостями мови Буковини в обласних газетах;

в) тексти в республіканських газетах на основі мови Наддніпрянщини.

За винятком кількох статей-спогадів, які, очевидно, записані зі слів О. Кобилянської: “Мрії письменника збулися” (1940), “Пророцтво” (1941) та “Дещо з моїх споминів про М. М. Коцюбинського” (1941)  (останній – єдиний, справжність якого підтверджується автографом), друковані виступи 1940-1941 рр. не належать перу письменниці. Цей висновок підтверджується сукупністю аргументів, до яких належать: ідеологічні розходження між достеменним світоглядом О. Кобилянської і відбитим у публікаціях 1940 – 1941 рр., біографічні дані про пригальмований фізичними недугами творчий процес письменниці, мовностилістичні особливості публікацій.

Можливо, з часом знайдуться документальні підтвердження їхнього авторства, скажімо, в особистих архівах В. Бабляка, С. Жураховича, Ф. Корецького, Д. Косарика, О. Носенка, Е. Панчука, і буде розставлено остаточні