Організація анімаційної діяльності

Запитання та завдання. 94

 

Лекція 15. Особливості використання свят в організації

анімаційної діяльності.

95

15. 1. Свято як об’єкт наукового дослідження. 95

15. 2. Свято як основа комплексної анімації. Класифікація свят. 97

15. 3. Характерні риси святкової анімації та рекомендації по її проведенню. 102

15. 4. Особливості підготовки святкових анімаційних програм. 105

Запитання та завдання. 101

 

Список рекомендованих джерел. 106

 

 

 

1. 1. Співвідношення понять «відпочинок», «дозвілля», «рекреація», «туризм», «анімація» та їхнє значення для розвитку суспільства.

1. 2. Сучасне розуміння анімації та її теоретична база.

 

1. 1. Співвідношення понять «відпочинок», «дозвілля», «рекреація»,

«туризм», «анімація» та їхнє значення для розвитку суспільства.

 

Відпочинок. Енциклопедичний словник дає таке визначення: «Відпочинок – стан спокою або діяльність такого роду, яка знімає стомлення і сприяє відновленню працездатності».

Відпочинок є невід'ємною частиною соціального, економічного і культурного життя нації, а також одним з основних компонентів індивідуальної і колективної поведінки особи. Це процес, спрямований на створення середовища, сприяючого відкриттю і розвитку рис, які роблять людину щасливою. Щастя і позитивне світовідчуття є побічними продуктами повноцінного відпочинку. Іншими словами, щастя дається тим, хто уміє добре відпочивати.

Пасивний відпочинок – це стан бездіяльності. Пасивний відпочинок і пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену, в сенсі фізичних навантажень, програму туру або туристської подорожі.

В процесі активного відпочинку відбувається не лише фізіологічне заряджання організму, але і розвиток особистості. Для цього потрібно вже не просто фізичне розслаблення, а діяльне дозвілля, насичене цікавими розвагами, захоплюючим зайняттям і цілим рядом інших компонентів.

За тривалістю відпочинок підрозділяється на тривалий (багатоденний), відпочинок вихідного дня, або уїк-енд (2-3 дні), і одноденний.

Різні види культурно-дозвіллєвої діяльності, якими займається людина, мають певні характеристики значень, сталих традицій, відібраних норм і зразків поведінки на основі потреб, мотивів і цілей, умов і засобів досягнення результатів; дій і операцій; предмета і продукту діяльності і є складовими механізму технології.

Український енциклопедичний словник дає таке визначення: «Дозвілля (вільний час) – частина позаробочого часу (у межах доби, тижня, року), що залишається у людини (групи, товариства) за вирахуванням непорушних, необхідних витрат. У структурі вільного часу виділяють активну творчу (у тому числі громадську) діяльність; навчання, самоосвіту; культурне (духовне) споживання (читання газет, книг, відвідування кіно і т. д.) ; спорт і інше; любительське зайняття, ігри з дітьми; спілкування з іншими людьми».

Існує багато різноманітних сучасних типологій дозвілля:

• діяльне;
• щоденне, щотижневе, відпускне,
• святкове;
• домашнє і позадомашнє;
• ндивідуально і колективно організоване.

Культура дозвілля – цей прояв внутрішньої культури людини, припускаючий наявність у неї певних особових властивостей, які дозволяють змістовно і з користю проводити вільний час.

Перерахуємо ряд загальних положень, які дозволяють охарактеризувати повноцінне туристське дозвілля:

1. Обов'язковою «зовнішньою» умовою, що зумовила виникнення дозвілля взагалі, можна вважати наявність вільного часу.

2. Діяльність людини у вільний час визначається об'єктивними умовами, довкіллям, матеріальною забезпеченістю культурно-дозвіллєвих установ, курортів, готелів і т. д.

3. Суспільство зацікавлене в ефективному використанні вільного часу людей в цілях соціально-економічного розвитку і духовного оновлення усього нашого життя, тому можна стверджувати, що дозвілля є суспільно усвідомленою необхідністю.

4. Дозвілля є необхідним і невід'ємним елементом способу життя людини. В зв'язку з цим важливо, щоб і сама людина усвідомлювала свою потребу в повноцінному і змістовному проведенні дозвілля.

Дозвілля передбачає вільний вибір особою дозвіллєвих занять. Тому туристське дозвілля розглядається як реалізація інтересів особи, пов'язаних з рекреацією, саморозвитком, самореалізацією, спілкуванням, оздоровленням і т. п. В цьому полягає соціальна роль туристського культурного дозвілля.

5. Дозвілля має бути різноманітним, цікавим, носити розважальний і ненав'язливий характер. Такі умови можна забезпечити наданням кожному можливості активно проявити себе в різних видах відпочинку і розваг.

6. Треба домагатися подолання споживчого відношення туристів до дозвілля, яке властиво багатьом людям. Вони вважають, що змістовне проведення вільного часу їм повинен забезпечити хтось інший, а не вони самі. Отже, ефективність використання дозвілля багато в чому залежить від самої людини, від її особистої культури, інтересів і т. д.

7. Діяльність туристів у сфері вільного часу ґрунтується на добровільності, особистій ініціативі, інтересі до спілкування і творчості.

Технологія культурно-дозвіллєвої діяльності як система складається з декількох підсистем. Вони пов'язані між собою і є єдністю ідеальних і предметних компонентів:

організаційна підсистема – штатний розпис, посадові інструкції, наявність відділів, секторів, учасників роботи і т. д. ;

підсистема методичної діяльності: сценарні розробки, методичні рекомендації, опис досвіду і т. д. ;

- психологічна підсистема: формальна і неформальна структури, стосунки між учасниками діяльності і т. д.

Значення дозвілля для розвитку суспільства полягає в тому, що воно сприяє стабілізації, зняттю напруженості, запобіганню громадським конфліктам, зміцненню солідарності, взаємозв'язку поколінь, спілкування, задоволенню потреб особи в радості, розвазі і т. д. Можливості дозвілля, яке сприяє зміцненню соціальних груп, були відомі вже на ранній