Організація цивільного захисту (цивільної оборони) України. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС

 

 

До робочих документів керівного складу ЦЗ на об’єкті господарської діяльності належать:

план дій органів управління, сил і структурних підрозділів у разі раптового нападу противника, в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного і особливого стану;

план реагування на вірогідну для даної зони і даного потенційно небезпечного об’єкта надзвичайну ситуацію;

схема управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії з пояснювальною запискою;

план-календар дій органів управління, сил і структурних підрозділів об’єкта, при раптовому нападі противника за сигналом «Повітряна тривога» та за сигналом «Відбій повітряної тривоги»;

карта регіону з позначеними на ній місцями розташування об’єкта цивільного захисту, місцями можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки та наслідків використання воєнних засобів враження, графічними елементами рішення начальника цивільного захисту об’єкта на організацію дій і захисту особового складу та підпорядкованих структурних підрозділів в надзвичайних ситуаціях, графічними елементами плану евакуації та необхідними розрахунками;

план евакуації об’єкта в заміську зону (план розосередження в безпечні від надзвичайних ситуацій райони, якщо евакуаційні заходи об’єкта не плануються) ;

особисті плани дій (папки з робочими документами у першому примірнику) керівного складу об’єкта та командирів (начальників) служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту.

 

 

Керівними документами, за якими на об'єкті організовується підготовка до дій у НС, є:

наказ начальника ЦО району (міста) за підсумками підготовки за минулий рік і завдання на новий навчальний рік; програми підготовки та навчання з ЦО;

витяг із плану комплектування курсів ЦО та навчальних закладів підвищення кваліфікації.

наказ начальника ЦО об'єкта за підсумками підготовки з ЦО за минулий і завдання на новий навчальний рік.

 

 

Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях – це сукупність організаційних і навчально-методичних заходів щодо підвищення теоретичних і практичних знань для населення, набуття й закріплення практичних навичок, необхідних для збереження життя та здоров'я людей в умовах надзвичайної ситуації й під час виконування невідкладних робіт у зоні надзвичайної ситуації або в осередку ураження.

Комплексні об'єктові навчання і тренування потрібно проводити один раз на три роки на всіх підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форм власності. Під час проведення навчань з позаштатними формуваннями, утвореними в межах ЄСЦЗ, проводять спеціальне тактичне навчання.

У навчальних закладах вищої, професійно-технічної, середньої та дошкільної освіти комплексні об'єктові навчання і тренування потрібно проводити щороку із залученням усіх учасників навчально-виховного процесу.

Штабні об'єктові тренування потрібно проводити щороку з працівниками, які зараховано до складу штабів з ліквідації НС на всіх підприємствах, в установах та організаціях, крім тих років, в які проводять комплексні об'єктове навчання і тренування.

 

 

Пожежею є некероване горіння поза межами спеціально відведеного вогнища, яке може призвести до загибелі і (або) ураження людей (тварин, рослин), значних матеріальних збитків, суттєвого погіршення стану навколишнього природного середовища.

Пожежі за місцем виникнення підрозділяються на дві групи:

пожежі на відкритому просторі (наприклад, лісові, степові, на хлібних полях) ;

пожежі в огорожах, які виникають і розвиваються всередині будівель та споруд.

Вибух – це горіння, що супроводжується звільненням великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Вибух призводить до утворення та розповсюдження з надзвуковою швидкістю вибухової ударної хвилі (з надлишковим тиском більше 5 кПа), що надає ударний механічний вплив на навколишні предмети.

Вибухи класифікують за походженням виділеної енергії на: хімічні, фізичні, електромагнітні, кінетичні та ядерні.

 

 

До основних видів пожеж належать:

лісові пожежі (низові, верхові, грунтові, плямисті) ;

пожежі нафтопродуктів;

побутові пожежі;

підземні пожежі;

рудникові пожежі.

 

 

Класифікація пожеж:

клас A – горіння твердих горючих речовин, переважно органічного по-ходження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас B – горіння рідких речовин або твердих речовин, які розтоплюються;

клас C – горіння газоподібних речовин;

клас D – горіння металів та їх сплавів;

клас E – пожежі пов’язані з горінням електроустановок.

За показником пожежонебезпечності виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі – речовини та матеріали, нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури.

Важкогорючі – речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але нездатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення.

Горючі – речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після