Організація цивільного захисту (цивільної оборони) України. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС

Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів падаючих уламків.

За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.

Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази складають небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400-500 км розповсюджується зона випадання кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативного впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від населених пунктів шляхом створення штучного русла, можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою.

Зсуви і гірські обвали являють собою зсув мас гірських порід униз по схилу під впливом сили ваги, виникають унаслідок підмивання схилу, перезволоження, сейсмічних поштовхів і т. д. Зсуви, обвали також здатні викликати великі завали й обвалення автомобільних і залізничних шляхів, руйнування будинків і споруд, населених пунктів, ураження і загибель людей.

Карст – це процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу. Найбільш поширення осідання земної поверхні має в районах розташування карстових порід на територіх Волинської області (594 км2), Рівненської (214 км2), Хмельницької (4235 км2).

 

 

Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок) ; селі (Карпатські та Кримські гори) ; маловоддя; підтоплення; абразії берегів; крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Зони затоплення виникають під час повені – значного затоплення місцевості в результаті підйому рівня води у річці, озері, водосховищі викликане різними причинами (весняне сніготанення, випадіння дощів, заторів льоду на річках, прорив греблі, прорив огороджувальних дамб, вітрового нагону води.

Осередком ураження при повені називається територія, в межах якої виникли затоплення місцевості, псування і руйнування будинків, споруд та інших об’єктів з ураженням і загибеллю людей, тварин і рослин, псуванням продуктів харчування, добрив і т. д.

Масштаби затоплень залежать від висоти і терміну стояння небезпечних рівнів води, площі затоплення, часу затоплення (весна, літо, зима) та ін.

Основний напрямок боротьби з затопленнями – це зменшення максимальної витрати води в річках шляхом перерозподілу стоків у часі (посадка лісозахисних смуг, рихлення землі поперек схилів збереження вздовж берегів водоохоронних смуг рослинності і т. д.)

Певні результати дає побудова озер і інших ємностей для затримки дощових вод і води від танення снігів. Для середніх і великих річок єдина ефективна можливість – це регулювання паводкових вод за допомогою водосховищ. Крім того, для захисту від затоплення широко застосовується будівництво гребель.

Для запобігання небезпеки появи заторів запроваджується спрямування русел річок, розчистка і поглиблення окремих частин русла річок, а також руйнування льоду вибухами за 10-15 днів до льодоходу. Затори з криг при їх накопиченні не більше 3-4 м можуть бути ліквідовані з допомогою річкових криголамів.

 

 

Організація психологічної допомоги залежить від масштабу катастрофи й збереження системи охорони здоров’я у вогнищі катастрофи.

Розрізняють два види психологічної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок НС:

екстрена – безпосередньо на місці виникення НС та у найближчі години;

посттравматична допомога – тривалий час після ліквідації НС.

Екстрена психологічна допомога спрямована на надання допомоги одній людині, групі людей або великій кількості постраждалих після екстремальної або надзвичайної ситуації; регуляцію актуального психічного, психофізіологічного стану і негативних емоційних переживань, пов'язаних з екстремальною або надзвичайною ситуацією, за допомогою професійних методів, які відповідають вимогам конкретної ситуації.

Основна мета екстреної психологічної допомоги – запобігання особистісній патологічній еволюції людини, яка волею долі залучена до надзвичайної ситуації.

Зміст і методи екстреної психологічної допомоги істотно залежать від характеру надзвичайної ситуації, від ефекту її травматичної дії на психіку людини.

Таким чином, екстрена психологічна допомога націлена на підтримку особистості постраждалого, його родичів та рятувальників в осередку надзвичайної ситуації, зменшення їх душевних страждань та зниження впливу на них стрес-факторів підвищеної інтенсивності.

Після завершення рятувальних робіт і відносної стабілізації ситуації формується система медико психологічної допомоги, яка може мати розгалужену структуру:

Центри соціально психологічної підтримки із провідною участю со-ціальних працівників і психологів для виконання інформаційної та психокорекційної роботи.

Амбулаторна