Організація та вдосконалення менеджменту іноземних інвестицій (на прикладі тютюнової промисловості України)

Не став винятком у законодавчому плані і проект Міністерства охорони здоров'я України - "Правила розміщення на упакуваннях чи тарі тютюнових виробів попередження про їхню шкоду для здоров'я." Однак будь-яку, навіть саму гарну ідею можна довести до абсурду - саме така думка і виникає при розгляді пропонованого проекту, в якому пояснюється, яким чином і як це повинно бути зроблено.

Чого коштує вимога, відповідно до якого один з восьми варіантів попередження (додаток 5) повинний займати не менш 25% площі великих сторін пачки сигарет і відокремляться рамкою не менш 3-4 мм товщиною. Основна рекомендація (лицьова сторона) повинна бути надрукована ясно-жовтими буквами (не менш 70% площі блоку - текст) на чорному тлі. Обидві частини попередження повинні бути розміщені таким чином, щоб при розпечатанні упакування вони не розривалися і 'навіть частково не перекривалися наклеєними акцизними марками [22].

Інформацію про вміст шкідливих речовин (смоли і нікотину) варто розміщати на одній з бічних сторін пачки (не менш 70% площі сторони) на прямокутнику жовтого кольору.

Виходить, що дотепер інформація про вміст шкідливих речовин, розташовувані на пачках вітчизняних сигарет, влаштовували усіх. Схоже, мова йде про просте бажання чергового державного органу одержати доступ до чергового джерела доходу. Тепер можна спробувати розібратися, що ж МОЗ України пропонує зробити виробникам тютюнових виробів в Україні. А пропонують їм ні багато ні мало - змінити дизайн упакування. Причому змінити далеко не найкращим чином - навряд чи величезні (стосовно розмірів пачки) чорні, білі, жовті прямокутники додадуть зовнішньої привабливості виробу.

Основна ж проблема в іншому. Ні для кого не секрет, що ведучі виробниками сигарет в Україні - тютюнові фабрики з іноземними інвестиціями, значну частку продукції яких складають так називані сигарети інтернаціональних марок (ліцензійні). Звичайно, оформлення їхніх упакувань адаптовано до вимог українського законодавства (написудержавною мовою). У цілому ж їхній дизайн відповідає дизайну таких же сортів сигарет, продаваних в усьому світі. Тепер спеціально для України виробники повинні його "зламати".

З урахуванням нових вимог виробникам сигарет в Україні прийдеться не просто змінити дизайн пачки, а фактично налагодити випуск восьми нових упакувань - кожне з восьми попереджень повинне розміщатися на не менш ніж на 10% пачок кожної марки.

Особливо цікаво виглядає вимога компонувати кожен блок з десяти нових пачок таким чином, щоб у ньому було не більш двох пачок з однаковим попередженням (з восьми можливих). У загалі то, процес упакування сигарет давним-давно автоматизований. Але про цьому, схоже, творці проекту не знають. Можна представити, у що обійдеться тютюновим фабрикам пакувальна лінія, що діє за принципом вибірковості, причому не випадкової, Щоправда, можна знову зробити цей процес ручним...

В даний час даний проект знаходиться на узгодженні в "міністерствах і відомствах." На мій погляд, у нинішньому виді він затвердженим не буде ніколи - занадто дуже нереальні висунуті вимоги, а якщо станеться таке, що проект буде прийнятий, то тютюнові компанії просту перестануть інвестувати тютюнову галузь України.

Ще одним важливим чинником, що впливає на приплив іноземних інвестицій в тютюнову галузь (і не лише в тютюнову) - це висока корумпованість влади. Не секрет, що всі тютюнові фабрики в Україні дуже старі і міжнародні тютюнові компанії, присутні на українському ринку, готові вкласти свої інвестиції на будівництво нових, більш потужних фабрик. Але як відомо, в Україні існує яскраво виражений анти інвестиційний клімат. Так любий проект вимагає для свого втілення численних погоджень у десятках контролюючих інстанцій, кожна з який є монополістом, не має обмежень у термінах і до того ж дивиться на будь-якого інвестора (не обов'язково іноземного), як на свою законну дійну корову. А особливо це відноситься до будівництва. В часи СРСР кожний, як ми б його зараз назвали, інвестиційний проект вимагав затвердження на урядовому рівні, окремого рядка в п'ятилітньому плані і т.д. Уся ця до межі забюрократизована система залишилася в недоторканності. Часом роки ідуть на твердження робочої документації — той самий попередній етап, без проходження якого інвестор навіть не може прийняти рішення, чи будувати ні. Мінімум два роки займає процедура відводу землі. Техніко-економічне обґрунтування повинне бути погоджене в санітарно-епідеміологічній службі, пожежній інспекції, водоканалі, в екологів — усього і не перелічиш. В усіх цих організаціях, як правило, один приймальний день у тиждень, чиновники по старій звичці стараються "перебдіть", ніж "недобдіть", та почувають до підприємців саме дійсне почуття класової ненависті. У будь-який час може знадобитися якийсь додатковий папірець, відсутність якого гальмує всю справу, так що проходження кожної інстанції може зайняти не один місяць. Додамо, контролерів потрібно проходити послідовно: схвалення в одній організації є попередньою умовою для прийому документів в наступній. Нарешті, від інвестора вимагають обов'язкового внеску на "розвиток території"", цей внесок