Організація та вдосконалення менеджменту іноземних інвестицій (на прикладі тютюнової промисловості України)

2.Інвестиції з рівнем допустимого ризику. Критерієм рівня допустимого ризику виступає можливість втрати всієї суми чистого прибутку, який очікується отримати від інвестицій.

3.Інвестиції з рівнем критичного ризику. У цьому випадку критерієм рівня ризику виступає можливість втрати всієї суми валового прибутку від вкладених інвестицій

4.Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику. Критерієм цього рівня ризику виступає можливість втрати активів інвестора у результаті банкрутства.

Граничними значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестуванні є:

-для інвестицій з рівнем допустимого ризику -0.1;

-для інвестицій з рівнем критичного ризику - 0.01;

-для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику - 0.001.

Це означає, що при інвестуванні проект повинен бути відхилений, якщо, відповідно, в одному випадку з 10 з цього проекту може бути втрачений чистий прибуток; в одному випадку із 100 - втрачений весь валовий прибуток; в одному випадку з 1000 - втрачені всі активи в результаті банкрутства.

З метою зниження інвестиційного ризику, в практиці міжнародного інвестиційного співробітництва використовують макроекономічні та мікроекономічні інструменти зниження ризику.

До інструментів мікроекономічного характеру відносяться заходи, якими користуються безпосередньо іноземні інвестори для пристосування до умов існуючого середовища. Серед заходів, що використовуюся на мікрорівні для зниження інвестиційного ризику, найпоширенішими є:

1. Організаційний - вибір іноземним інвестором оптимальної організаційної форми іноземного інвестування, при цьому, найменш ризикованою формою зовнішньоіявестиційної взаємодії є кредигування експорту, а найризикованішою формою вважається створення власних виробничих філій.

2.Терміновий - вибір іноземним інвестором оптимального терміну інвестування проекту: чим більший термін інвестування проекту, тим вищий рівень ризику.

3.Галузевий - пов'язаний з різним часом обігу інвестованих коштів залежно від специфіки галузі. Так, наприклад, вкладення у виробництво товарів народного споживання в середньому менш ризиковані ніж у виробництво обладнання.

4.Комерційний - пов'язаний з показниками розвитку даного підприємства та ефективності потенційних партнерів, наявністю або відсутністю конкурентного середовища.

Враховуючи той факт, що у рейтингах відомих світових інвестиційних агентств Україну віднесено до країн з підвищеним рівнем інвестиційного ризику, можливо спрогнозувати особливості інвестиційної стратегії іноземних інвесторів в Україні найближчим часом (в разі відсутності істотних якісних змін в економічному механізмі іноземного інвестування в Україні).

По-перше, немає підстав очікувати надходження значних зовнішніх інвестиційних ресурсів з приватних джерел. Скоріше за все, основними інвесторами будуть міжнародні фінансові організації та уряди західних держав за неекономічними міркуваннями під гарантії уряду України.

По-друге - особливістю інвестиційної стратегії іноземних інвесторів буде пріоритет короткотермінової макеимізації прибутків. Це означає концентрацію активності, насамперед, в сфері послуг, торговопосередницької діяльності, а також в харчовій, легкій промисловості та інших, схожих за виробничо-економічними характеристиками галузях.

По-третє, іноземні інвестори не зацікавлені фінансувати в Україну високотехнологічні виробництва. По-четверте, участь в інвестиційному процесі відомих фірм, скоріше за все, зводитиметься до створення стратегічних засад на перспективному ринку і поки що не буде масштабною. Ділової активності слід чекати від малих та середніх компаній.

Інструменти макроекономічного характеру втілюються в державних заходах щодо підвищення інвестюгійної привабливості країни та спрямуванні на досягнення якісних змін інвестиційного клімату. Категорії інвестиційного клімату та інвестиційного ризику взаємопов'язані. Чим краще інвестиційний клімат, тим нижче інвестиційний ризик і навпаки: чим гірше інвестиційний клімат, тим вище інвестиційний ризик. Під "інвестиційним кліматом" в економічній літературі розуміється ситуація в країні чи регіоні з погляду іноземних підприємців, що вкладають в економіку країни чи регіону свої капітали. Інвестиційний клімат включає стан економіки, соціально-економічну стабільність, рівень розвитку законодавчої бази, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури, рівень розвитку продуктивних сил, валютну та фіскальну політику, стан фінансово-кредитної системи та інвестиційного ринку, інвестиційну активність населення, статус іноземного інвестора та інші фактори з метою створення сприятливого інвестиційного клімату уряди країн-імпортерів капіталу широко використовують різноманітні інструменти стимулювання припливу іноземних інвестицій.

Інструменти державного регулювання інвестиційного процесу, за характером дії, умовно можна поділити на інструменти прямого та опосередкованого впливу на інвестиційні процеси.

До інструментів прямого впливу відносяться, в основному, засоби адміністративного та правового характеру, що регламентують правила надходження іноземного капіталу, сфери використання, умови функціонування, процедуру реєстрації іноземних інвестицій, проведення експертизи інвестиційних проектів та інше, тобто це такі інструменти державного регулювання, за допомогою яких здійснюється безпосереднє державне втручання до процесу іноземного інвестування.

Інструменти опосередковандго впливу включають податки, тарифи, субсидії, фінансові гарантії, кредити та інші економічні важелі впливу на закордонних інвесторів. Регулюючи обсяги витрат та прибутків іноземних інвесторів в Україні, непрямі інструменти державного регулювання стимулюють виникнення інвестиційних мотивацій, від чого, у свою чергу залежать обсяги та структура одержаних зовнішніх ресурсів [ЗО].

У цілому, інвестиційний клімат в Україні є незадовільним. І тому, на даний момент, не слідує очікувати значних вкладень іноземного капіталу в економіку України. Нестабільність державної інвестиційної політики, яка має то лібералізований, то рест-руктивний характер, разом з недосконалістю законодавчої бази, високим рівнем оподаткування та великим ступенем забюрбкратизованості суспільства не створюють підстав для залучення іноземних інвестицій, а, навпаки, тільки підвищують інвестиційний ризик до критичного рівня.

 

 

Потреба в інвестиціях для реформування і перебудови економіки