Організація та вдосконалення менеджменту іноземних інвестицій (на прикладі тютюнової промисловості України)

В сучасних умовах інвестор має доступ як до національних, так і до міжнародних інвестиційних ресурсів, які акумулюються і перерозподіляються переважно через міжнародні (світові) фінансові ринки.

Абсолютні кількісні показники міжнародних інвестиційних ресурсів і світового інвестиційного багатства оцінити дуже важко (а то й неможливо): споживча цінність металів завищена; цінність нерухомості занижена (моральне зношення, прискорена амортизація); нема адекватних методик оцінювання природних та інформаційних ресурсів; ресурси "третього світу" не визначені тощо. Накопичені у транснаціональних банках і корпораціях та міжнародних організаціях, в інвестиційних фондах і компаніях інвестиційні ресурси використовуються цими інституціями задля нарощування ресурсів. Механізми "самозбільшення" інвестиційних ресурсів на міжнародних фінансових ринках, в тому числі і за рахунок великомасштабних спекулятивних операцій, породжують нові вторинні джерела інвестиційних ресурсів. Таким чином міжнародні інвестиційні ресурси виходять з під національного контролю і регулювання [9].

Разом з тим, першоджерела як внутрішніх (національних), так і іноземних інвестиційних ресурсів формуються у структурі національних економік. Інвестиційні можливості нормально функціонуючої економіки визначаються мотивацією різноманітних груп інвесторів.

На мотивацію, обсяги та напрями іноземного інвестування впливають багато факторів, основні з яких приведені на мал. 1.2. На рівні взаємовідносин "країна базування - приймаюча країна" вирішальне значення мають: політична стабільність, ступінь втручання уряду в економіку, наявність та дотримання дво- і багатосторонніх угод (політико-економічні фактори); наявність чи відсутність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення (ресурсно-економічні фактори); рівень та динаміка ключових макроекономічних показників (загально-економічні фактори).

Для дослідження макро- і мікромотивації іноземного інвестування інвестиційну діяльність, спрямовану на здійснення прямих інвестицій, доцільно розглядати як міжнародну підприємницьку інвестиційну діяльність, а міжнародне портфельне інвестування — у контексті розвитку відповідних операцій з цінними паперами.

 

Мал. 1.2 Фактори іноземного інвестування

 

У більш широкому контексті на іноземні інвестиційні процеси впливають: стан розвитку світової економіки, міжнародних факторних та інвестиційних ринків; стабільність світової валютної системи; розвиток , міжнародної інвестиційної інфраструктури тощо. В умовах глобалізації міжнародні інвестиції знаходяться під впливом взаємодіючих процесів транснаціоналізації та регіональної економічної інтеграції. Дія глобально-економічних факторів, з одного боку, нівелює окремі відмінності між країнами, а з іншого — формує макросередовище для масштабної діяльності власне міжнародних суб'єктів та інститутів інвестування.

Україна має значний потенціал для розвитку іноземного інвестування, який формується під впливом переважно ресурсно-економічних факторів. Одночасно створюються необхідні політико-економічні умови іноземної інвестиційної діяльності, розвивається відповідна нормативно-правова база. Разом з тим макроекономічна незбалансованість, породжена об'єктивними і суб'єктивними причинами перехідного періоду, не тільки призвела до внутрішньої інвестиційної кризи, зробила практично неможливим легітимне зарубіжне інвестування, й стала на перепоні, в першу чергу, приватних прямих і портфельних іноземних інвестицій.

Впроваджуючи політику активізації іноземного інвестування, Україна, як і інші країни з перехідними економіками, стає об'єктом спеціального аналізу експертів (визначається її інвестиційний потенціал та ризик іноземної інвестиційної діяльності в ній). У період ринкової трансформації важливо, з одного боку, формувати загальні політичні, правові та інституціональні умови, сприятливі для внутрішнього та іноземного інвестування, а з іншого — ефективно використовувати зарубіжний досвід створення локальних зон із сприятливим інвестиційним кліматом.

 

 

Сьогодні суб'єкти господарювання і державний бюджет не в змозі повною мірою проінвестувати внутрішні потреби національної економіки, а залучення вітчизняного банківського капіталу до інвестування суб'єктів господарювання є недостатнім, що зумовлено слабкістю самої банківської системи та незадовільним фінансовим станом підприємств, які потребують інвестицій, не кажучи вже про їхню неспроможність повернути взяті кредити у визначені строки. Структурна перебудова на шляху до ринкової трансформації економіки України може бути прискорена у разі ефективного залучення прямих іноземних інвестицій (ШІ).

Загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України перевищує 40 млрд. дол. США, у тому числі для металургії - 7, машинобудування — 5,1, транспорту — 3,7, хімічної та нафтохімічної промисловості — 3,3 млрд. дол. .

За період з 01.07.1996 року до 01.07.2001 року обсяги ШІ в економіку України були дуже незначними (Мал. 1.3). Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України, станом на 01.07.2001 р. становив 4064,5 млн. дол., що дорівнює 113% від показника минулого року. Слід зауважити, що динаміка залучення ШІ позитивна, у 2000 році їх надійшло у 3,5 разу більше, ніж за 1996 рік23].

 

Мал 1.3 Прямі інвестиції нерезидентів в економіку України (за даними Держкомстату України)

 

Важливо те, що частину іноземних інвестицій становлять національні заощадження за кордоном, які починають повертатися в економіку. Це зумовлює процес відродження довіри як закордонних, так і вітчизняних інвесторів щодо трансформаційних перетворень в Україні.

У 1 півріччі 2001 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 367,8 млн. дол., що на 12,4% менше, ніж за відповідний період 2000 року, у тому числі з країн СНД та Балтії надійшло 4,1 млн. дол. (1,1% до загального обсягу), з інших країн світу — 363,7 млн. дол. (98,9%). Одночасно нерезидентами було вивезено капіталу на 98,7 млн. дол. у вигляді прибутку, отриманого від підприємницької