Організація та вдосконалення менеджменту іноземних інвестицій (на прикладі тютюнової промисловості України)

Останнім часом в Україні спостерігається необгрунтоване зацікавлення у залученні іноземних інвестицій, яке інколи перешкоджає процесу мобілізації національних заощаджень і внутрішніх інвестицій. Практично не існує обмеження на розмір іноземних вкладень. Але, наприклад, у таких країнах, як Японія, Південна Корея, Тайвань, Франція та Німеччина, інвестор повинен отримати дозвіл для вкладання капіталу в певні галузі економіки. Так, китайське законодавство про іноземне інвестування відрізняється попередженнями стосовно дій потенційних інвесторів, ускладненою системою бухгалтерського обліку, вимогами щодо вступу у статутний фонд з часткою не меншою ніж 25% статутного фонду, обмеженими термінами функціонування іноземного капіталу в підприємстві. Незважаючи на ці чинники, економіка Китаю залишається однією з найпривабливіших для іноземних інвесторів.

Україна — одна з небагатьох країн, яка має сприятливі умови для репатріації капіталів і переказів прибутків. Необхідно негайно на законодавчому рівні обмежити вивезення капіталу з країни, стимулювати його реінвестуван-ня, підвищити зацікавленість потенційних інвесторів у вкладанні коштів у виробничу сферу, вдосконалювати систему ліцензування та контролю за рухом капіталу в Україні та поза її межами, встановити чіткі терміни функціонування інвестиційного капіталу. Іноземн інвестування має розглядатися як імпульс до економічного зростання, а не як замінник внутрішніх інвестицій.

На мою думку, слід визначити сфери пріоритетного розвитку, ефективне функціонування яких зумовить подальше пожвавлення в інших секторах економіки. Саме тут необхідно створити сприятливий режим для інвесторів. Капітал, відчувши точки вигідного використання, створить центри економічного пожвавлення: по-перше, втягне в орбіту свого функціонування інші споріднені виробництва, надаючи їм завантаження; по-друге, забезпечить виплати заробітної плати й податків і тим самим підвищить купівельну спроможність населення та платоспроможність організацій.

Україну визнано однією з найризикованіших країн Східної Європи щодо вкладання інвестицій, що зумовлено такими негативними ознаками інвестиційного клімату: політичною невизначеністю спрямування економічних реформ; розмитістю пріоритетів економічної політики; нестабільною законодавчою базою в цілому і з питань іноземного інвестування зокрема; значним зовнішним боргом; стагнуючим станом реформування економіки; недостатнім рівнем розвитку фондового ринку; відсутністю стабільних засад щодо вгамування інфляційних процесів; виникненням та поглибленням кризи платежів [19]; неплатоспроможністю населення; скороченням внутрішних капіталовкладень; відсутністю необхідних ринкових інституцій, що покликані забезпечити стабільне функціонування правової системи, гарантувати права власності, додержання контрактних зобов'язань, дієвість антимонопольного законодавства тощо.

Для активізації прямого іноземного інвестування державі необхідно насамперед розв'язати проблеми макроекономічної стабілізації, активізувати дію комплексу важелів регулювання інвестиційної діяльності, а саме: суворо дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки; мати ефективний механізм публічного контролю за їх виконанням; контролювати та певним чином регулювати галузевий розподіл іноземних інвестицій; створити соціально-економічні та нормативно-правові основи збільшення необхідних обсягів іноземних інвестицій; впровадити персональну відповідальність високих урядовців за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, а також широке інформування про це громадськості; спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна; мати зважену, обгрунтовану політику щодо встановлення податкових пільг; активізувати кредитну політику, розвивати практику надання гарантій під іноземні кредити не лише урядом чи НБУ, а й комерційними банками.

Тільки системний підхід до проблем іноземного інвестування, розуміння та аналіз його як допоміжного щодо вітчизняного інвестиційного процесу дасть змогу раціоналізувати соціально-економічні трансформаційні перетворення в Україні.

 

 

Інвестиційна діяльність в усіх її формах та видах пов'язана з ризиком, при цьому під інвестиційним ризиком розуміється імовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутків, доходів, втрата капіталу та ін.) унаслідок прийнятого суб'єктом господарювання рішення про здійснення інвестицій у певному середовищі.

Види інвестиційних ризиків досить різноманітні. їх можна класифікувати за наступними основними ознаками [27]:

1. За сферам прояву виділяють наступні види ризиків:

а) економічний. До нього відноситься ризик, пов'язаний із зміною економічних чинників. Інвестиційна діяльність найбільшою мірою наражається на економічний ризик;

б)політичний. До нього відносяться різні види адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, що виникають із змінами здійснюваного державою політичного курсу;

в)правовий. До нього відноситься ризик негативної зміни правового середовища;

г)соціальний. До нього відноситься ризик страйків, незапланованих соціальних програм та інші ризики;

д)управлінський. До нього відноситься ризик прийняття невірних рішень керівництвом підприємства.

є) екологічний. До нього відноситься ризик різних екологічних катастроф та лих, що негативно впливають на діяльність об'єктів інвестування;

є) інші. До них можна віднести розкрадання майна, обман та ін.

2. За формами інвестування прийнято розрізняти наступні види ризиків: а) реального інвестування. Цей ризик пов'язаний з невдалим вибором місцезнаходження об'єкту, що будується; перебоями в постачанні будівельних матеріалів та обладнання; істотним зростанням цін на інвестиційні товари; вибором некваліфікованого або несумлінного підрядника та іншими факторами, що затримують уведення в експлуатацію об'єкту інвестування або що знижують прибуток в процесі його експлуатації;

б) фінансового інвестування. Цей ризик пов'язаний з необдуманим підбором фінансових іструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутство окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів та інше.

За результатами оцінки ризиків розрізняють наступні види інвестицій:

1. Безризиковіінвестиції. У світовій практиці до таких