Організаційно-економічні аспекти управління конкурентоспроможністю фірми

 

1.1 Умови виникнення та роль конкуренції в ринковій економіці

1.2 Оцінка конкурентоспроможності підприємства

1.3 Фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємства

2.1 Шляхи і засоби досягнення конкурентних переваг.

2.2 Вибір номенклатури параметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності

2.3 Вибір бази порівняння та засоби оцінки конкурентоспроможності

3.1 Фактори, які впливають на вибір конкурентної стратегії

3.2 Особливості вибору стратегії досягнення конкурентних переваг фірмою

 

 

Актуальність теми курсової роботи зумовлена тим, що все більш очевидним стає, що головною характерною рисою систем управління повинна стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікацію операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу.

Рівень конкурентоспроможності зараз визначається такими факторами, як розвиток виробництва нових видів продукції і стимулювання становлення нових потреб. Із ними пов’язані тенденції продовження зростання витрат на дослідні і досвідчені розробки, рекламу і маркетинг.

Викликає інтерес аналіз конкретних кроків і дій, що вживають виробничі і технічні лідери високо розвинених держав для того, щоб здійснити черговий ривок в «боротьбі за лідерство».

Це передусім відноситься до постійного оновлення асортименту продукції, безупинної розробки і швидкого освоєння нових видів продукції і одночасного нарощування продуктивності праці, підвищення гнучкості виробництва, ефективності, зниження всіх видів витрат і затрат.

Особливе місце має забезпечення стабільного зростання якості і надійності нових виробів при одночасному зниженні цін на нові види продукції. Курс береться на підвищення виробничого, творчого віддання і активності персоналу. Все це практично означає випуск якомога більшої кількості нових, виробів, що користуються підвищеним попитом, ціни на які будуть нижче, ніж у конкурентів, а якісні і експлуатаційні характеристики і надійність – вище. Для рішення цієї задачі припускається здійснити цілий комплекс технічних і організаційно-управлінських заходів. Їх реалізація і повинна визначати курс дій в оглядовому періоді.

Для того, щоб в найбільш короткі терміни з мінімальними вкладеннями вийти на намічені рубежі, деякі компанії збираються зосередити зусилля на трьох головних напрямках: комплексної автоматизації виробничих процесів; вдосконалення форм і засобів управління, включаючи організацію виробництва і розвиток технологічної бази; розвиток кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, активності і лояльності кожного робітника. Саме така конкуренція ресурсів вважається найбільш перспективною для того, щоб створити адаптивні виробничі системи нової генерації.

Процес модифікації організаційних структур управління, конкретних форм і засобів керівництва виробничо-збутовими операціями по суті вже почався і розвивається по ряду конкретних напрямків.

Основною метою дослідження є методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми та виявлення основних напрямків її підвищення.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є рівень конкурентоспроможності сучасних підприємств.

Предметом дослідження є процес формування конкурентоспроможності підприємства.

З огляду на вищевикладене, основними завданнями курсового дослідження є:

А) проаналізувати теоретико-методологічні засади формування та оцінки конкурентоспроможності фірми;

Б) дослідити особливості оцінки конкурентоспроможності фірми в сучасних умовах;

В) проаналізувати стратегії підвищення конкурентоспроможності фірми.

При курсовому дослідженні були використані системний підхід та системний аналіз, статистичні методи аналізу господарської діяльності та інші методи.

 

 

 

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети». Термін «конкуренція» походить від латинського слова concurrere, що означає “зіштовхуюсь”.

Конкуренція – це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб’єкти, їхня залежність пов’язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію – природно і об’єктивно існуюче явище – можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо [21].

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.

Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує [31]:

по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв’язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку – суспільними потребами та виробництвом;

по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них