Організаційно-економічні аспекти управління конкурентоспроможністю фірми

 

 

Успіх будь-якої фірми на ринку визначається рівнем її конкурентоспроможності, а також успішністю реалізації продукції. Для того щоб товар був прийнятним для покупця, він повинен володіти набором певних характеристик. Існують основні параметри, що характеризують конкурентоспроможність товару. Для об’єктивної оцінки необхідно використання тих же критеріїв, якими оперує споживач, вибираючи товар на ринку. Після проведення такої оцінки необхідно з’ясувати, по якому критерію (параметру) низька конкурентоспроможність продукції підприємства, а по якому відповідає інтересам споживачів. Слідування інтересам споживачів є важливим моментом в конкурентній боротьбі. Конкуренція виступає як вища побудна чинність, що змушує виробників продукції підвищити її якість, знижувати затрати на виробництво, підвищувати продуктивність праці.

Базові стратегії конкуренції, що забезпечують конкурентні переваги представлені на рисунку 2. 1 [18, с. 75].

Конкурентоспроможність – це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента як по ступеню відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратам на її задоволення [21, с. 44]. Показник, що визначає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність товару, що аналізується по відношенню до товару-конкуренту. Базою оцінки конкурентоспроможності є дослідження потреб покупця, вимоги ринку.

При здійсненні покупки споживач здійснює процес вибору необхідного йому виробу серед цілого ряду аналогічних, запропонованих на ринку, і набуває того з них, що в найбільшому ступені задовольняє його потребу. При цьому покупець враховує їхні споживчі властивості, з’ясовує ступінь відповідності власної потреби.

 

Рис. 2.1 Базові стратегії конкуренції і конкурентні переваги

 

Кожна потреба володіє властивостями і їхніми параметрами, що характеризують, що визначають її суттєвість, необхідний споживачу корисний ефект і конкретні умови процесу споживання. При збігу параметрів потреби з параметрами, що характеризують сам виріб, і здійснюється покупка. Для того щоб товар був придбаний конкретним покупцем, він повинен відповідати потребам по технічним параметрам і фінансовим можливостям споживача (ціна споживання товару), при цьому споживач прагне витратити мінімум коштів для придбання і споживання товару, тобто оптимізувати свої повні витрати. Найбільше визнання серед товарів, призначених для задоволення суспільної потреби, одержує той, що більш повно їй відповідає. Це і виділяє його з загальної товарної маси, забезпечує успіх в конкурентній боротьбі.

Таким чином, конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона подає собою характеристику товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента по ступеню задоволення конкурентної суспільної потреби. Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, вхідних в склад її якості і важливих для споживача, визначає витрати споживача по набуттю, споживанню (експлуатації) і утилізації продукції. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності представлена на рис. 2. 2 [18, с. 120].

Таким чином, як слідує з рисунку 2. 2, наряду з концентрацією рівень конкурентоспроможності буде визначатися такими факторами, як розвиток виробництва нових видів продукції і стимулювання становлення нових потреб. Із ними пов’язані тенденції продовження зростання витрат на дослідні і досвідчені розробки, рекламу і маркетинг.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

- якщо необхідно визначити місце даного товару в ряді аналогічних, то достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

- якщо метою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, включаючи відомості про вироби, що вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміну динаміки споживчого попиту.

Незалежно від мети дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, що повинно проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача стоїть в виділенні тієї групи факторів, що впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

 

Рис. 2. 2. Загальна схема конкурентоспроможності

- розглядаються зміни в вимогах постійних замовників продукції;

- аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

- розглядаються сфери можливого використання продукції;

- аналізується коло постійних покупців.

Викладене вище має на увазі «комплексне дослідження ринку». Особливе місце в вивченні ринку має довгострокове прогнозування його розвитку, зв’язане з тривалістю здійснення розробки і виробництва нових видів продукції.

 

 

Оцінка конкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик аналізованої продукції з конкретною потребою і виявлення їхньої відповідності одне одному. Повинна бути вирішена задача визначення номенклатури параметрів, підлягаючих аналізу і істотних з точки зору споживача.

Номенклатура параметрів, що використаються при оцінці конкурентоспроможності, включає дві узагальнюючі групи: параметрів якості (технічних) і економічних параметрів.

До групи технічних відносяться параметри потреби, що характеризують утримання цієї потреби і умови її задоволення. До них відносяться:

- параметри призначення;

- ергономічні параметри;

- естетичні параметри;

- нормативні параметри.

Параметри призначення характеризують області застосування продукції і функції, які вона повинна виконувати. По них можна судити про утримання корисного ефекту, що досягається з допомогою застосування даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення поділяються:

1. На класифікаційні параметри, що характеризують приналежність продукції до певного класу і що використаються при оцінці тільки на етапі вибору області застосування продукції і товару-конкурентів, вони служать базою для наступного