Організаційно-економічні аспекти управління конкурентоспроможністю фірми

Стратегії фахівця.

Фахівець цікавиться тільки одним чи декількома сегментами, а не ринком у цілому. Така конкурентна стратегія збігається з однієї з базових стратегій, розглянутих раніше, а саме зі стратегією концентрації. Для того щоб ніша, на яку фокусується фахівець, була рентабельною, вона повинна задовольняти п’ятьом умовам:

 - мати достатній потенціал прибутку;

- мати потенціал росту;

- бути малопривабливою для конкурентів;

- відповідати специфічним можливостям фірми;

- мати стійкий бар’єр входу.

Перед фірмою в пошуках ніші виникає проблема, як установити критерій, на основі якого проводити спеціалізацію. Такий критерій може бути зв’язаний з технічною характеристикою товару, його відмітною властивістю чи з будь-яким елементом маркетингового тиску.

 

 

Отже, можна зробити висновки, що всякий виріб, як і окрема фірма яка його виготовляє, має комплекс властивостей, що визначають ступінь його придатності до використання в конкретних умовах. Для того, щоб об’єктивно оцінити конкурентоспроможність свого товару, виробник повинен при аналізі використати тих же критерію, якими оперує споживач. Тільки в такому випадку можна очікувати, що оцінка, дана товару виробником, співпадає з думкою покупця. Однак для виробника це питання стоїть дещо ширше, передусім він повинен оцінити принципову можливість реалізації свого товару на даному ринку, тобто рівень нормативних параметрів.

Проводячи оцінку товару, запропонованих на ринку, покупець наряду з зіставленням їхніх споживчих якостей повинен враховувати ціну споживання. Прагнучи добитися найкращого співвідношення рівня споживчих якостей товару і своїх витрат, покупець вибирає той виріб, по якому буде досягнуть максимум корисного ефекту на одиницю затрат. Таким чином, для визначення конкурентоспроможності якого-або товару необхідно провести порівняння цін споживання. Саме в цьому і полягає основна задача зіставлення виробів по економічним параметрам.

Забезпечення конкурентоспроможності носить комплексний характер. Тому недооцінка будь-якого фактору може призвести до невдачі підприємства на ринку. Не поодинокі випадки, коли товари високої якості не знаходять достатнього збуту.

Таким чином, підсумовуючи теоретико-методологічне обґрунтування проблеми конкурентоспроможності фірми, необхідно вказати на актуальність даної тематики в сучасних умова господарювання, а також на необхідність дослідження цієї проблеми на сучасних підприємствах.

Рівень конкурентоспроможності фірми складається з багатьох елементів, які визначаються як з боку споживачів, так і з боку конкурентів.

Успішність функціонування будь-якого підприємства залежить від того, наскільки керівництво приділяє увагу цьому питанню та слідує потребам споживачів.

 

 

1. Андрушків Б. М., Кузьмін О. Е. Основи менеджменту. – Львів: ”Світ“, 1995 -294 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление. -М. : Экономика, 1989.

3. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению. / Под. ред. Г. П. Иванова. – М. : Закон и право: ЮНИТИ, 1995. – 320 с.

4. Бовыкин В. Новый менеджмент: управление предприятиями на уровне высших стандартов: теория и практика эффективного управления. – М. : Економика, 1997. – 368 с.

5. Бревнов А. А. Маркетинг малого предприятия: Практическое пособие. -К. : ВИРА-Р, 1998. -384 с.

6. Брэддик У. Менеджмент в организации. – М. : ИНФРА-М., 1997. – 344с.

7. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: Учебник. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 392 с.

8. Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник / Институт международного права и экономики – М. : “Триада, ЛТД”, 1996. – 384 с.

9. Виханский О. С. Стратегическое управление. -М. : Изд-во МГУ, 1995.

10. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учебник. – М. : Гардарика 1996. – 154 с.

11. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К. : Вища шк., 1995.

12. Градов А. П., Кузин Б. И. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой. – Киев: Вища школа, 1996. – 235с.

13. Диксон Д. Е. Совершенствуйте свой бизнес: Пособие и практикум. – М. : Финансы и статистика, 1994.

14. Драккер Л. Ф. Управление, нацеленное на результаты / Пер. с англ. – М. : Техн. шк. бизнеса, 1992

15. Елисеев В. А. Научные основы управления промышленным предприятием. – Донецк, 1971

16. Карлофф Б. Деловая стратегия. – М. : Экономика, 1991. – 239 с.

17. Кирюхин С. М., Доронкин Ю. В. Качество тканей. -М. : Леспромбытиздат 1986. -160 с.

18. Клейнер Г. Б. и др. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М. : Экономика, 1997. – 288 с.

19. Котлер Филипп. Основы маркетинга. – М: Прогресс, 1993. – 650 с.

20. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций. – М. : Прогресс, 1992. – 360.

21. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с французского. – СПб. : Наука, 1996. – 589 с.

22. Макаренко М. В. Махалина М. В. Производственный менеджмент. – М. : Приор, 1998. – 383 с.

23. Мартыненко Н. М. Менеджмент фирмы: Кн. Для предпринимателя: Для студентов эконом. Спец. ВУЗов. – К. : МП “Леся”, 1995. – 368 с.

24. Менеджмент организаций: Уч. пособие. / Под ред. 3. П. Румянцевой, Н. А. Саламатина. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 428 с.

25. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М. : Дело, 1992. – 702 с.

26. Мильнер Б. З. Теория организаций. Курс лекций. – М. : ИНФРА-М, 1998. -334 с.

27. Петров А. М. Методология выработки стратегии предприятия. – Спб. : УЭФ, 1992.

28. Питер Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления. Опыт лучших компаний. – М. : Прогресс, 1986.

29. Планирование в условиях перехода к рынку. Киев: Техника 1990. – 265 с.

30. Планкетт Л., Хейл Т. Разработка и принятие управленческих решений. – М. : Экономика, 1984. – 165 с.

31. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів: Пер. с англ. – К. : Основи, 1998. – 392 с.

32. Рапопорт В. М. Диагностика управления: Практический опыт и рекомендации. – М. : Экономика, 1988. -172с.

33. Семяшкин Ф. И. Совершенствование процессов принятия решений. – М. : Экономика, 1981. – 48 с.

34. Скворцов М. Н. Как избежать банкротства предприятия? От выживания к процветанию. – К. : Будівельник, 1995. – 143 с.

35. Скворцов Н. Н., Омельченко Л. Н. Диагностика резервов производства. – К. : «Техника», – 1988. – 133 с.

36. Словарь иностранных слов. -М. : Русский язык, 1988.

37. Соболь С. Н. Предпринимательство (начало бизнеса). – К., 1994.

38. Стефонов Н. и др. Управление, моделирование, прогнозирование. Пер. с болгарского. – М. : Экономика, 1972. – 144 с.

39. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под общей редакцией Градова А. П. – СПб, 1996.

40. Томпсон А., Стрикленд А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для ВУЗов/ Пер. с англ. под ред. Л. Г. Зайцева и др. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

41. Управление исследованиями, разработками и инвестиционными проектами. / Под ред. С. В. Валдайцева. – Сб: Издательство С. -Петербургского университета, 1995. – 208 с.

42. Управление организацией: Учебник/ Под. ред. А. Г. Поршнева, З. П. Румянцевой, Н. А. Саломатина. -2-е изд., перераб. и доп. -М. : ИНФРА-М, 1999. -669 с.

43. Фалмер Р. В. Энциклопедия современного управления: В 5 т. – М. : ВИПК “Энерго”, 1992.

44. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент. – М. : ЮНИТИ, 1997. – 337 с.

45. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент. – М: ЮНИТИ, 1997-367с.

46. Шульга Н. П., Гаманкова О. А., Ковганич И. Н. Оценка кредитоспособности клиента. – К. : Киевский институт банкиров банка «Украина», – 1995. – 58 с.

47. Энтони Дж. Рис. Учет: ситуации и примеры. – М. : Финансы и статистика, 1993.