Організаційно-економічні аспекти управління конкурентоспроможністю фірми

- інформація за зразком повинна бути вірогідною, бо зразок є конкурентом – це обсяг продажів, параметри зразку в момент оцінки конкурентоспроможності і тенденції їхньої зміни в перспективі, обсяг продажів, бо має важливе значення для оцінка рентабельності виробництва і продукції, розміру капіталовкладень;

- врахування фактору часу: чим довший планований період розробки нової продукції і чим довше намічається збувати її на ринку, тим вище повинна бути початкова конкурентоспроможність і, отже, перспективніше зразок, тому на етапі формування технічного завдання на продукцію в аналіз повинні включатися прогнозні показники, що оцінюють рівень технічної довершеності і відповідний їй обсяг збуту проектованого товару в майбутньому;

- при оцінці серійної продукції базові зразки повинні вибиратися серед виробів, вже що реалізуються на даному ринку, по яким зареєстрований найбільший обсяг продажів з урахуванням динаміки збуту інших взірців, користуватися попитом.

Після вибору товару, для якого проводиться оцінка, на основі вивчення ринку і вимоги покупців визначається перелік нормативних, технічних, економічних і організаційних параметрів, підлягаючих дослідженню. Після цього здійснюється порівняння по кожній з груп параметрів. Суть цього порівняння – з’ясувати, наскільки кожний параметр товару близький до параметру гіпотетичного виробу, що задовольнить дану потребу на 100%. Інструментом порівняння тут є одиничний параметричний показник – відношення величини параметру реального виробу до величини параметру гіпотетичного виробу.

На основі одиничних показників проводиться підрахунок групових показників, що в кількісній формі висловлюють відмінність між що аналізуються товаром і потребою, тобто дозволяють судити про ступінь її задоволенні. Після цього проводиться розрахунок інтегрального показнику, що являє собою чисельну характеристику конкурентоспроможності товару, що аналізується по всім групам параметрів.

Зупинимося на основних моментах аналізу конкурентоспроможності. Його основа – постійне вивчення ринку як до почала програми створення виробу, так і в ході її реалізації. Головна задача такого дослідження – виділення і аналіз тієї групи факторів, що впливають на формування попиту в певному сегменті.

Врахування нормативних параметрів при оцінці конкурентоспроможності проводитися з допомогою показнику, що приймає лише два значення: 1 і 0. Якщо товар відповідає нормам, то показник рівний 1, якщо не відповідає, то він дорівнює 0. З такого спрощеного опису процедури відбору параметрів слідує, що в структурі потреби різноманітні її елементи мають неоднакову значимість.

Приступаючи до аналізу конкретних можливостей виходу проектованого або наявного виробу на будь-якому ринку, підприємство повинно по можливості більш точно дати кількісну оцінку конкурентоспроможності свого товару. Точне визначення групових параметричних показників звичайно пов’язане з рядом труднощів, але особливо це відноситься до групового економічного показнику. І, тим не менше, незважаючи на всі труднощі, цей показник розраховується (щоправда, з відомими допущеннями). Розрахунок показників конкурентоспроможності починається з визначення технічних показників. Розрахувавши той або інший одиничний технічний показник, підприємство оцінює, наскільки конкретна властивість товару, наведене їм, задовольняє відповідний елемент потреби. Це виражається відношенням величини технічного параметру товару, що аналізується, до величини того же параметру, при якому елемент потреби задовольняється повністю (величині параметру гіпотетичного виробу) [23, с. 105]:

gi=Pi/Pi100100%, (2. 1)

або

gi’=Pi100/Pi 100%, (2. 2)

де gi, gi’ – одиничний параметричний показник по i-ому параметру;

Pi – величина i-го параметру для виробу, що аналізується;

Pi100 – величина i-го параметру, при якій потреба задовольняється повністю.

Таким засобом можна провести розрахунок по всім технічним параметрам, отримавши в кінцевому підсумку повний набір показників, що характеризують ступінь наближення властивостей виробу, що аналізується до вимоги покупця. При цьому значимість властивості в загальній структурі властивостей товару повинна співпадати зі значимістю відповідного елемента потреби.

Для одержання на базі одиничних групового комплексного показнику, що характеризує відповідність виробу потреби, Необхідно їх об’єднати з урахуванням значимості кожного одиничного показнику в їхньому наборі [23, с. 106]:

n

Imn=ågi×ai (2. 3)

i =1

де Imn – груповий показник по технічним параметрам;

gi – одиничний показник по i-му технічному параметру;

ai – питома вага i-го параметру в загальному наборі (визначається експертним шляхом) ;

åai=1 (2. 4)

n – число параметрів, що беруть участь в аналізі.

Отриманий показник Imn характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів. Ніж вище його величина, тим повніше задовольняються запитання споживача.

Наведені вище одиничний і груповій показники відображають ступінь задоволення потреби. Але вони не дадуть можливості оцінити конкурентоспроможність товару. Для цього необхідно зіставити показники для товару, що аналізується і його конкурента і з’ясувати, що з них в більшому ступені відповідає потреби. Таке зіставлення дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності даного товару в порівнянні з товаром-конкурентом по відношенню до конкретної потреби.

Тоді:

Km=Imn1/Imn2 (2. 5)

Де Km – показник конкурентоспроможності 1-го товару по відношенню до конкурента по технічним параметрам;

Imn1, Imn2 – групові показники по технічним параметрам для 1-го товару і товару-конкурента (2).

Однак він залишає осторонь ще один найважливіший аспект, що визначає вибір на ринку, – при якому рівні витрат потреба може бути задовільнена. Рішення цієї частини проблеми зв’язане з аналізом економічних параметрів.