Основи демографії

27–29 років.

 

Звертають на себе увагу п'ять католицьких країн: Італія, Нідерланди, Польща,  Іспанія  і  Португалія.  Ще  відносно  недавно,  в  1960-і  рр.,  в  цих країнах народжуваність була порівняно високою (мабуть, окрім Італії), загальний коефіцієнт перевищував 20%, а сумарний коефіцієнт був близький до 3 дітей. За якихось 30 років в цих країнах з католицькою культурою народжуваність просто-таки звалилася, засвідчивши про серйозні зміни у всьому способі життя, культурі і релігійності населення. У Італії і Іспанії

 

зараз найнижчий рівень народжуваності в світі, такий же, як і в Росії. Тим часом досягти такого низького рівня неможливо без масового застосування сучасних ефективних протизаплідних засобів, методів і штучних абортів, тобто всіх тих способів обмеження народжуваності, які заборонені католикам церквою. Проте, очевидно, небажання мати дітей виявляється сильнішим за церковні заборони. Релігія відступає перед контрацептивом.

 

 

 

 

2. Смертність визначається так само, як і народжуваність, – це частота випадків смерті в соціальному середовищі. Вимірюється системою показників,  з  яких  найпростіший  –  загальний  коефіцієнт  смертності.  Про його  недоліки  вже  мовилося  (головний  з  яких  –  залежність  від  статево- вікової структури населення).

1. Вікові коефіцієнти смертності. Показники ці розраховуються роздільно для чоловічої і жіночої статей, є якнайкращими для аналізу стану і тенденцій   рівня   смертності.   Вони   розраховуються   по   однорічних   або

п'ятирічних вікових групах. Розраховуються вони по формулі:

 

M

m       x    1000 ,

x

 

 

 

 

 

 

 

рік);

 

де тх – віковий коефіцієнт смертності;

 

Мх – число померлих у віці «х» в календарний період (зазвичай за

 

 

 

P х  – чисельність населення у віці «х» в середині розрахункового

 

 

періоду (зазвичай середньорічна).

 

Виражаються вікові коефіцієнти смертності, як і більшість інших демографічних коефіцієнтів, в промілле (‰).

 

2. Коефіцієнт дитячої смертності. Цим коефіцієнтом вимірюється рівень смертності дітей у віці до 1 року. Коефіцієнт дитячої смертності виділяється серед інших показників смертності як своєю величиною (вірогідність смерті на першому році життя приблизно така ж, як у людей, що досягли 55 років), так і методами розрахунку і своїм соціальним значенням. Разом  з  показником  середньої  очікуваної   тривалості  життя  коефіцієнт дитячої смертності служить важливою характеристикою умов життя і культурного рівня населення.

Використовуються в основному два методи розрахунку коефіцієнта дитячої смертності, залежно від характеру початкових даних і вимог до точності розрахунку.

Якщо є дані про розподіл дітей, померлих у віці до року, по роках свого народження (або, інакше кажучи, по поколіннях), то кожна сукупність померлих дітей у віці 0 років співвідноситься з відповідним нею числом тих,

що народилися. Розрахунок виглядає у вигляді наступної формули:

 

 

 

m t   

 

 M t

 

M t 1 



 

 

 1000 ,

 

0t

 N

 

t 1  

N 

 

 

 

деt

 

– коефіцієнт дитячої смертності в розрахунковому році «t»;

 

 

 

t t 1

0 0

 

– число дітей, померлих у віці до року з числа тих, що

 

 

народилися відповідно в розрахунковому році «t» і попередньому році «t–1»;

 

Nt  і Nt-1  – число тих, що народилися відповідно в розрахунковому році «t» і попередньому році «t–1».

Для застосування цієї формули необхідні дані про розподіл померлих дітей у віці до року по поколіннях тих, що народилися. Використовується ж вона в тих випадках, коли потрібні особливо точні показники дитячої смертності з великим числом знаків після коми десяткового дробу. Зазвичай ця необхідність виникає при побудові таблиць смертності.

 

Іноді достатньо буває скористатися методом наближеної оцінки рівня дитячої смертності, заснованому на емпіричній формулі, яку запропонував на початку 1920-х рр. німецький демограф і математик Йоханнес Ратс (1854–

1933):

 

 

t t 0

1t1t 1

N   N

 

 

 1000 ,

 

23

 

де всі умовні позначення – ті ж, що і в попередній формулі.

І нарешті, проста формула, звана грубим методом, якій, проте, можна користуватися за певних умов. Він виражається наступною формулою:

 

M t

t   0   1000 ,

0 N t

 

де  всі  умовні  позначення  відомі.  Таким  чином  при  цьому  методі  досить просто розділити число дітей, померлих в розрахунковому році «t» у віці «0» років, на число тих, що народилися в тому ж році.

Середня очікувана тривалість майбутнього життя– це число років, яке  проживе  одна  людина  в  середньому  з  даного  покоління  тих,  що