Основи демографії

Загальний коефіцієнт шлюбності тільки приблизно відбиває рівень цього  процесу,  тому  що  обчислюється  стосовно  всього  населення.  Але  в шлюб   вступають   люди   шлюбного   віку,   що   й   ураховує   спеціальний коефіцієнт шлюбності. Статевовікові (вікові) коефіцієнти шлюбності відбивають рівень шлюбності в конкретній статевовіковій групі.

Коефіцієнт остаточної безшлюбності – частка тих, хто не вступав у шлюб до 50 років.

З метою більш глибокого дослідження можна додатково визначити показники, що характеризують вікові параметри шлюбності, які розраховуються окремо для чоловіків і для жінок:

- середній вік одруження;

 

- модальний вік одруження;

 

- медіанний вік одруження;

 

- питома вага шлюбів, укладених у віці до 20 років – характеризує схильність населення до ранніх шлюбів;

-питомавагашлюбів,укладенихувіцістарше50років–

 

характеризує схильність населення до пізніх шлюбів.

 

Шлюбну кон'юнктуру суспільства характеризує коефіцієнт шлюбної ситуації, який показує співвідношення неодружених чоловіків і незаміжніх жінок.

 

 

4. Розлучуваність в демографії.

 

Розлучуваність у демографії – процес розпаду подружніх пар у поколінні внаслідок розірвання шлюбу (розлучення).

Демографія розглядає розлучуваність як фактор формування шлюбної й сімейної структури населення, фактор впливу на природнє відтворення.

До основних показників розлучуваності належать:

 

- загальне число розлучень – характеризує абсолютні масштаби процесу розлучуваності;

- приватне число розлучень – характеризує число розлучень по черговості, по території й т.п.;

-  загальний  коефіцієнт  розлучуваності  –  відношення  числа розлучень у досліджуваному періоді (звичайно за рік) до середньої (середньорічний) чисельності населення, у промилле;

- спеціальний коефіцієнт розлучуваності – відношення числа розлучень у досліджуваному періоді (звичайно за рік) до середньої (середньорічний) чисельності населення, одруженого, у промилле;

- статевовікові (вікові) коефіцієнти розлучуваності – відношення числа розлучень, вироблених у певному віці в досліджуваному періоді (звичайно за рік), до середньої (средьорічної) чисельності населення цієї шлюбної вікової групи (розраховується окремо для чоловіків і для жінок), у промилле.

 

З метою більш глибокого аналізу розлучуваності використовують наступні показники розлучуваності:

- частка шлюбів, що закінчуються розлученнями;

 

- число розлучень на 1000 шлюбів, укладених у тому ж році.

 

Один з показників розлучуваності – імовірність розлучення, яке розраховується залежно від тривалості шлюбу: чим триваліший шлюб, тим імовірність розлучення менше.

Розлучуваність являє собою складний соціальний процес, соціально- демографічні причини якого із часом трохи видозмінюються, і постійно уточнюються аналітиками.

Результати емпіричних досліджень дозволяють із достатньою вірогідністю визначити ряд факторів, що корелюють зі стабільністю шлюбу й, відповідно, з розлучуваністю. Усі фактори, що впливають на стабільність шлюбу, можна розділити на 2 групи: дошлюбні й шлюбні фактори.

 

 

 

 

 

Таблиця 2

 

 

 

Дошлюбні фактори, що впливають на стабільність шлюбу

 

 

 

 

 

Шлюбні фактори, що впливають на стабільність шлюбу

 

 

 

 

 

 

 

 

Функція відтворення населення належить родині, тому стан інституту сім'ї безпосередньо впливає на розвиток демографічних процесів.

Основні тенденції шлюбності й розлучуваності є в той же час і основними тенденціями формування й функціонування родини:

- зменшення числа шлюбів;

 

- збільшення числа розлучень;

 

- зниження реєструємої шлюбності;

 

- збільшення офіційно незареєстрованних шлюбів і шлюбів, у яких подружжя не проживало спільно;

- збільшення числа неповних родин;

 

- збільшення середнього віку одруження.

 

Ці тенденції розглядаються демографами подвійно:

 

- як результат еволюційного розвитку інституту сім'ї (криза традиційних цінностей і формування нового типу сімейних відносин);

- як результат кризи інституту сім'ї внаслідок економічної й демографічної кризи.

На початку 90-х років спостерігалося значне зниження показників шлюбності, що змінилося незначною тенденцією до росту в 1999-2002 роках. При цьому ріст шлюбності багато в чому був обумовлений збільшенням зареєстрованих шлюбів серед осіб більш зрілого віку.

Показники розлучуваності демонструють зворотну тенденцію. При цьому більш третини розлучень припадає на молоді подружні пари, що прожили  в  шлюбі  менш  п'яти  років.  Останнім  часом  у  країні  щорічно

 

розривається приблизно 800 тис. шлюбів, у результаті чого близько 400 тис. неповнолітніх дітей залишаються в неповній родині.

Зниження коефіцієнтів шлюбності на сучасному етапі зв'язане, у тому числі, і зі співвідношенням статей по країні в цілому. Для нашої країни характерне перевищення чисельності жінок. Результати перепису 2001 року показали, що в порівнянні з переписом 1989 року це співвідношення підсилилося. Число жінок перевищує число чоловіків, починаючи з 27- літнього віку у всіх вікових групах населення столиці. Звідси виникають проблеми шлюбності, розлучуваності, а також – трудових ресурсів.

Реєстрація шлюбів має яскраво виражений сезонний характер – найменше шлюбів укладається в травні, найбільше – у серпні. Реєстрація розлучень менше зазнає впливу від сезонного, але все-таки їх число, як правило, зростає в