Основи демографії

24.

 

Дисбаланс  статей  однозначно  негативно  впливає  на  сімейну структуру суспільства, спричинює масове безбатьківство дітей, самітність жінок, нестійкість шлюбів тощо. Українське суспільство конче потребує спеціальної програми збереження життя чоловіків.

Наступна проблема, яку треба проаналізувати, — це перебіг процесу старіння населення України наприкінці XX ст.

За термінологією Г. Зундберга, статево-вікова структура населення України є регресивною. Частка прабатьків і навіть частка людей, старших за 60 років, переважає частку дітей.

 

Зазначимо певні відмінності у стані міського і сільського населення. Останнє за демографічною шкалою є надзвичайно старим. Серед сільських жінок майже третина — старші за 60 років.

Серед жінок значно вищий процент довгожителів. Здебільшого це самітні, немічні і бідні жінки, які потребують постійної соціальної допомоги.

Щодо старіння населення Україна, звичайно, не є винятком серед країн світу. Проте є принципова відмінність. Відомо, що старіння зумовлене двома основними факторами: зниженням народжуваності внаслідок демографічного переходу населення світу від моделі багатодітної сім'ї до моделі  малодітної  сім'ї  і  збільшенням  середньої  тривалості  очікуваного життя при народженні. З 1950 р. вона збільшилась у світі в середньому на 20 років — від 46 до 67 років. Нині вік кожного десятого жителя Землі перевищує 60 років. Кількість таких людей становить 629 млн чол.

 

До  2050  р.,  за  прогнозами  демографів  ООН,  їх  чисельність збільшиться втричі. Отже, темпи старіння населення світу значно випереджають  темпи  зростання  його  чисельності.  Настав  час  так  званого daddy bоот. Подовження життя людини є безперечним досягненням людства. Процес старіння населення швидко охоплює і країни, що розвиваються.

 

6. Шлюбний стан людини – це його положення по відношенню до інституту шлюбу відповідно до законів і звичаїв країни. Шлюбна структура населення – це розподіл населення по шлюбному стану, зазвичай у поєднанні зі статтю і віком

Ця структура відображає розподіл населення по його положенню у відношенні до інституту шлюбу і сім'ї.

Сім'я в демографії визначається як група людей, об'єднаних узами кровної спорідненості, шлюбу або всиновлення, сумісним мешканням і бюджетом.

Сім'я – один з основних соціальних інститутів в суспільстві і основний демографічний осередок. Вона виконує безліч соціальних функцій, з них до демографічних відносяться:

1. народження і виходжування дітей;
2. створення умов, що сприяють поліпшенню здоров'я і тривалості життя членів сім'ї;
3. забезпечення власної стабільності (це важлива функція, оскільки стабільність інституту сім'ї і стабільність суспільства багато в чому взаємообумовлені). Без великого перебільшення можна сказати, що відтворення населення майже цілком відбувається в сім'ї.

Сім'ї в демографії групуються за розміром, шлюбним станом, за структурою і типом.

 

Середній   розмір   сім'ї   для   деякої   групи   населення   визначається шляхом  ділення  чисельності  людей, що  проживають  спільно  з  сім'єю,  на число сімей.

По шлюбному стану розрізняються сім'ї повні і неповні, залежно від наявності у складі сім'ї подружньої пари. Повна сім'я має в своєму складі хоч  би  одну  подружню  пару,  відповідно  неповна  сім'я  не  має  в  своєму складі жодної подружньої пари (мати або батько з дітьми, сім'ї, що складаються з братів, сестер, інших родичів).

По своїй структурі розрізняються сім'ї прості і складні. Проста (або нуклеарна) сім'я складається з однієї шлюбної пари з дітьми або без дітей, без інших родичів або одного з батьків з дітьми (дитиною). Складна сім'я може складатися з самих різних комбінацій двох або декількох подружніх пар і родичів.

Чинники зміни середнього розміру і структури сім'ї:

1. Тенденції рівня шлюбності і народжуваності. Чим більше шлюбів, чим вище рівень шлюбності, тим більше сімей і вище частка людей в населенні, що проживають в сім'ях. Оскільки більшість дітей народжуються в сім'ї, то чим більше сімей (і додамо: чим вони міцніші), тим за інших сприятливих умов сім'ї мають більше дітей і, відповідно, тим більше самі сім'ї.
2. Тенденції рівня смертності, особливо дитячої. Чим нижче смертність дорослих, тим нижче рівень овдовления, тим більше тривалість життя в шлюбі, і, за бажання подружжя мати дітей, їх (тобто дітей) буде більше і, відповідно, буде більший розмір сім'ї.
3. Зміна традицій сімейному життя (жити простими або складними сім'ями). Розвиток суспільств після промислової революції йде у напрямі поступової  ліквідації  посередницької  функції  сім'ї,  яку  вона  виконувала тисячі років і яка поступово переходить від сім'ї до держави і інших соціальних інститутів. Тому поступово життя в сім'ї втрачає свою привабливість і люди, особливо молодь, більше не хочуть платити своєю свободою за той захист від зовнішнього світу, який давала сім'я своїм членам протягом  багатьох  століть  і  тисячоліть.  Тому  саме  молодь,  ледве одружившись і створивши свою сім'ю, поспішає відокремитися від батьків, звільнитися від підпорядкування ним. В результаті сімей стає все більше, але розміри їх зменшуються, а структура спрощується.
4. Житлова забезпеченість. Цей чинник діє найбільш суперечливо зі всіх. Не треба заглиблюватися в науку, щоб розуміти, що для створення сім'ї і народження дітей потрібно  мати житло, і  бажано  хороше і  містке. І  чим більше дітей, чим більше